Професія (лат. professio — офіційно зазначене заняття, спеціальність, від profiteer — повідомляю своєю справою), рід трудової діяльності (занять) людини, що володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, набутих у результаті спеціальної підготовки, досвіду роботи. Професійна діяльність звичайно є основним джерелом доходу. Найменування професії визначається характером і змістом роботи чи службових функцій, застосовуваними знаряддями чи предметами праці. В міру розвитку продуктивних сил суспільства, застосування більш вдосконалених знарядь праці і технології виробництва, виникнення нових видів виробництва і галузей науки поглиблюється поділ праці. У зв'язку з цим у рамках професії, встановлених по виробничій ознаці, — металург, гірник, будівельник і т.д. — виділяються спеціалізовані професії: металург доменної печі, забійник, бетонник і ін. З науково-технічним прогресом зв'язаний процес відмирання деяких професій і виникнення нових. Наприклад, з появою землерийних машин скасовується професія копача й одержує поширення нова — машиніст екскаватора; із застосуванням у вугільних шахтах врубових машин і комбайнів ліквідовані професії зарубщика, забійника, навальщика. Багато професій підрозділяються на спеціальності; слюсар-інструментальник, слюсар-лекальник; лікар-терапевт, лікар-хірург і т.д. У міру розвитку комплексної механізації й автоматизації, поліпшення організації виробництва й організації праці росте науково-технічний і культурний рівень працівників матеріального виробництва, формуються робочі професії широкого профілю (наприклад, слюсар-наладчик, наладчик-експлуатаційник, оператор автоматичних ліній), що забезпечує управління технологічними процесами і роботою машин. Формування професій широкого профілю, а також сполучення професій (спеціальностей) робить працю більш творчою і змістовною, що веде до поступового стирання розходжень між розумовою і фізичною працею.

Робоче місце - частина простору, пристосований для виконання працівником (групою працівників) свого виробничого завдання; первинна ланка підприємства. Воно включає: основне і допоміжне виробниче устаткування (верстати, механізми, агрегати, засоби, що забезпечують безпеку праці, захисні пристрої, що поліпшують санітарно-гігієнічні умови роботи, енергетичні установки, комунікації); технологічне й організаційне оснащення (настановні й інші пристосування, інструмент, контрольно-вимірювальні прилади, столи, верстати, інструментальні тумбочки, стелажі, шафи, стільці, крісла). Розрізняють робочі місця робітників (основних, допоміжних, обслуговуючих), інженерно-технічного і адміністративно-управлінського персоналу. Організація робочого місця тісно пов'язана з організацією праці і виробництва на підприємстві. Удосконалювання робочого місця має на меті створення такої матеріальної обстановки праці, що забезпечує підвищення його продуктивності, сприяє збереженню здоров'я і розвитку особистості працівника. При організації робочих місць враховуються антропометричні дані, висновки наукової організації праці, рекомендації фізіології, психології і гігієни, вимоги ергономіки, інженерної психології і технічної естетики.

Спеціальність (від лат. specialis — особливий, особливий, species — рід, вид), комплекс набутих шляхом спеціальної підготовки і досвіду роботи знань, умінь і навичок, необхідних для визначеного виду діяльності в рамках тієї чи іншої професії (інженер-будівельник, інженер-технолог, інженер-механік, слюсар-інструментальник, слюсар-лекальник, слюсар-наладчик, лікар-терапевт, лікар-окуліст, лікар-стоматолог). Спеціалізація працівника — один з видів професійного поділу праці. Якщо функції по визначеній спеціальності охоплюють усю сферу трудової діяльності працівника, вона відповідає поняттю «професія» (шофер, газозварник, бібліотекар, коректор, юрист і т.д.). [4, с.51]

Засоби праці чи засоби виробництва - це сукупність засобів і предметів праці, використовуваних людиною в процесі виробництва матеріальних благ. Засоби виробництва складають речовинний фактор продуктивних сил; включаючи технологію виробництва, утворюють матеріально-технічну базу суспільства. Засоби праці, і насамперед знаряддя праці, включають машини, верстати, інструменти, за допомогою яких людина впливає на природу, а також виробничі будинки, землю, канали, дороги і т.д. Застосування і створення засобів праці — характерна риса трудової діяльності людини.

Предмети праці — речовина природи, на яку людина впливає в процесі праці з метою пристосування її для особистого чи виробничого споживання. Предмет праці, що перетерпів уже вплив людської праці, але призначений для подальшої обробки, називається сировиною. Деякі готові продукти також можуть вступати в процес виробництва як предмет праці (наприклад, виноград у виноробній промисловості, тварина олія в кондитерської промисловості). Визначальна роль у засобах виробництва належить знаряддям праці. В міру їхнього розвитку й удосконалювання росте технічна озброєність праці, міняється роль людини в процесі виробництва, зростає його панування над природою. Рівень розвитку засобів праці — найважливіший показник технічного прогресу. Удосконалювання їх приводить до глибоких якісних зрушень у техніку і технології виробництва, до зміни виробничих відносин; визначає перехід від одного способу виробництва до іншого. Науково-технічна революція внесла корінні зміни в знаряддя праці, заміняючи машини традиційного типу комплексами машин-автоматів, що містять у собі елемент автоматичного регулювання і керування виробничим процесом; обумовила якісні зрушення в предметах праці, що складаються в застосуванні штучних синтетичних матеріалів, послабивши залежність виробництва від предметів праці, даних природою. Форма власності на засоби виробництва характеризує суспільно-виробничі відносини людей, класову структуру суспільства і спосіб з'єднання виробника з засобами виробництва.

3. Методи сучасної психології праці

Науковець Ю. В. Котьолова приводить наступну класифікацію методів психології праці. Вона розділяє всю розмаїтість методів на три великих розділи А, Б і В.

Розділ А, у свою чергу, поділяється на три блоки. До першого відносяться різні варіанти методи спостереження.

Метод спостереження

· Метод безпосереднього спостереження професійної діяльності;

· Трудовий метод – участь самого психолога в конкретному виді праці.

У зв'язку з труднощами застосування цих методів, до них додаються допоміжні методи і засоби.

· Виміри різних параметрів процесу праці;

· Алгоритмічний спосіб опису трудової діяльності;

· Аналіз продуктів трудової діяльності;

· Аналіз помилкових дій, нещасливих випадків і аварій;

· Експериментально-психологічні і фізіологічні потреби в ході протікання професійної діяльності.

Другий блок розділу А містить різновиду методу опитування

Метод опитування

· Бесіда;

· Усне опитування (інтерв'ю);

· Письмове опитування (анкета);

· Біографічні