· Метод узагальнення незалежних характеристик

Третій блок методик розділу А – це аналіз різної виробничої документації допомагає в роботі з методикам I і II блоку.

Далі в класифікації методів йде розділ Б, що містить види експериментальних методик.

· Лабораторний експеримент

· Абстрактний;

· Модель окремих елементів трудового процесу;

· Моделі професійної діяльності в цілому;

· Реальна трудова діяльність в умовах лабораторії;

· Метод тестів

· Виробничий експеримент

· Внесення різноманітних змін в устаткування, технологію, прийоми, темп і ритм роботи.

· Метод штучної деавтоматизації.

До розділу В Котьолова Ю. В. відносить різноманітні статистичні методи роботи з даними. Цей розділ динамічно зв'язує розділи А і Б.

Е. А. Климов у своїй класифікації методів психології праці до вже перерахованих емпірико-познавальним методів із класифікації Ю.В.Котьолової додає методи побудови теорії

· Методи побудови простих і складних теоретичних об'єктів;

· Методи інтерпретації;

· Номологізації;

· Визначення;

· Верифікації;

· Доказу;

· Пояснення.

Перетворюючі чи конструктивні методи психології праці:

· методи навчання, розвитку суб'єкта праці, розвитку професійно-важливих властивостей (тренажери, ділові ігри);

· консультування – метод збагачення і перетворення знань і представлень людини про себе, про професії, про співвідношення своїх можливостей і інтересів з визначеною чи групою декількома групами професій;

· методи корекції поводження, стану суб'єкта праці;

· методи реконструкції - перетворення робочого простору, органів керування і засобів індикації, режиму праці і відпочинку, способів планування праці, нормування і контролю (у рамках організаційного проектування і реконструкції трудових задач і форм організації праці).

4. Актуальні питання сучасної психології праці

а) Профорієнтація і профпридатність

Різні види праці не легко побачити й уявити собі не тільки тому, що вони сховані за закритими дверима, але і тому, що в праці кожного сучасного професіонала дуже велика частка так званих інтелектуальних компонентів, невидимих складових. Для того щоб зрозуміти в чому складається справжня робота людини потрібно підійти до цього питання з погляду психолога. Тобто, задача психолога розглянути які якості індивіда, навички, уміння й інтелектуальних здібностей вимагаються в тій чи іншій професії. І відповідно допомогти з орієнтуватися у світі професій підростаючому поколінню виходячи з їхніх індивідуальних якостей. Власне це і є задачами профорієнтації.

Саме виникнення професійної орієнтації звичайно зв'язують з появою першого кабінету профорієнтації в Страсбурзі в 1903році і бюро на вибір професій у Бостоні (США) у 1908р. робота цих перших профорієнтаційних служб ґрунтувалася на «трьохфакторній моделі» Ф. Парсонса, коли в претендента на ті чи інші професії виявляли здібності і психологічні якості, співвідносили їх з вимогами професій і, уже на підставі цього, видавали рекомендацію про чи придатність не придатності людини до даної професії.

Особливістю нинішніх задач профорієнтації стала реально виникла перед значними масами людей проблема волі вибору. У зв'язку з волею вибору виникають деякі етичні проблеми професійного консультування. У профорієнтації етичні проблеми можна розглядати в двох взаємозалежних площинах: з погляду готовності індивіда до вибору і реалізації визначеної моральної позиції і з погляду готовності профконсультанта надати індивіду реальну допомогу в такім самовизначенні, без якого те або порушення основних етичних норм взаємодії психолога з клієнтами. Хотілося б коротко перелічити основні етичні протиріччя професійного самовизначення:

· Протиріччя між правом людини на самовизначення і, як правило, не готовність до цього, що створює основу для прийняття консультантом рішення за чи клієнта маніпулювання клієнтом.

· Протиріччя між інтересами особистості й інтересами суспільства, що не завжди збігаються.

· Протиріччя між світоглядом психолога і клієнта

· Протиріччя між різними етичними системами і рівня оволодіння ними різними людьми, тобто протиріччя між різними етиками, серед яких складно вибрати єдину правильну. [12, с.24]

Професії це явища, які виникають відносно суспільного розвитку, які змінюють одна одну незрівнянно швидко, на відміну від особливостей людини, які обумовлені природою. У тих випадках, коли організм людини його природні особливості мають ті чи інші обмеження, люди створюють зовнішні і внутрішні засоби діяльності для їхнього подолання. Тобто, крім природних даних люди користаються знаряддями праці, що допомагають їм виконувати ту роботу, що сама людина не змогла б зробити. Наприклад, для роботи з невидимими оком об'єктами люди використовують збільшувальні стекла, лупи, мікроскопи, телескопи, телевізійні установки і т.д. Усі знаряддя, засоби праці одночасно є і засобами посилення здібностей і можливостей людини, подолання природних обмежень його діяльності. Однак згадані знаряддя і засоби створюються роками, а професію потрібно вибирати зараз. Тому обмеження у виборі професій існує і їхній потрібно знати.

Засоби діяльності можуть бути не тільки зовнішніми, але і внутрішніми. Так, наприклад, якщо людина не може виконати яку-небудь роботу це не виходить, що вона не придатна до цієї роботи. Якщо озброїти її порадою як це робити, то людина зможе виконувати цю роботу. Тобто, думка про особисті якості людини як про щось закореніле не вірне.

Розглянемо ще одну немаловажну особливість властивості «придатність», що може, відноситься не тільки до людини, але і до інструмента матеріалу. Наприклад, круглий напилок не придатний для заточення звичайної пилки. Для цього потрібний тригранний. Однак з цього не випливає, що круглому напилку характерна властивість непридатності. Тут він не придатний, а в іншому не замінимий. Властивість «придатність» відрізняється тим, що може бути приписано лише конкретної ситуації, що включає обов'язково два компоненти: дана людина і дана спеціальність. І означає ця властивість не що інше, як взаємну відповідність. Немає одного з компонентів системи – втрачає зміст питання про придатність. З цього випливає, здавалося б, дивний висновок: властивість «профпридатність», як би ми не розуміли