· у досягненні мети, що працівник сам собі визначив у формулюванні якої він взяв участь, він виявить значно більше енергії;

· гарні працівники мають повне право на матеріальне і моральне визнання;

· співробітники повинні мати вільний, безперешкодний доступ до всієї необхідної інформації;

· будь-які серйозні рішення про зміни в роботі співробітників повинні прийматися при їхній особистій участі, з опорою на їхні знання і досвід, з урахуванням їх позиції;

· самоконтроль: повинний супроводжувати будь-які дії працівника;

· співробітникам повинна бути надана можливість постійно здобувати в процесі роботи нові знання й уміння;

· завжди варто заохочувати ініціативу, а не прагнути вичавлювати зі співробітників усі сили, на що вони здатні;

· співробітникам важливо постійно надавати інформацію про результати і якість їхньої професійної діяльності;

· кожен працівник по можливості повинний бути сам собі шефом. [15, с. 46]

д) Соціально-психологічні відносини в трудовому колективі

Джерелом активності будь-якої живої істоти, у тому числі людини, є його потреби. Потреби, викликаючи мотивацію («Я хочу!»), спонукують жива істота до діяльності. Однієї з форм прояву активності, що забезпечують підтримку життєво важливих зв'язків з навколишнім світом і виникаючих у процесі діяльності, є СПІЛКУВАННЯ - взаємодія між суб'єктами у формі встановлення і розвитку контактів між ними. Під час контактів виникають міжособистісні відносини і відбувається задоволення тих чи інших потреб у тій чи іншій формі.

Скористаємося короткою, але найбільш узагальнюючою класифікацією потреб особистості і розглянемо їх з погляду функціонального підходу: яку основну функцію в житті людини вони виконують.

Біологічні потреби. Сюди входять фізіологічні потреби (задоволення голоду, спраги, полового потяга й ін.) і потреба в безпеці (почувати себе захищеним, не відчувати страх, бути здоровим). Основна функція біологічних потреб - бути живим: забезпечити видове і/чи індивідуальне існування людини.

Соціальні потреби. До них відносяться потреба в приналежності до спільності (необхідність знаходитися поруч з людьми, бути визнаним і прийнятої ними), потреба поваги (компетентність, досягнення успіхів, визнання, авторитет) і інші. Людина як вид закріпилася в "стадному" існуванні, і, таким чином, до чисто біологічних потреб приєднується вимога не проста "бути живим", а "бути живим у череді". Основна функція соціальних потреб: належати до соціальної групи, займати в ній визначене місце, користатися увагою навколишніх, випробовуючи почуття значимості у формі любові, чи авторитету влади серед собі подібних.

Вищі (ідеальні, чи духовні) потреби. До них відносяться пізнавально-творчі (знати, розуміти, уміти, досліджувати, створювати що-небудь нове), духовні (пізнання змісту свого існування і сенсу життя), моральні і естетичні. Вищі потреби - реалізація своїх здібностей, розвиток власної особистості - найбільше повно сприяють самоактуалізації людини.

Якщо перших два види потреб характерні практично всім біологічним співтовариствам живої природи, то третій вид належить тільки представникам людського співтовариства. Саме наявність вищих потреб (якщо таку категорію, як потреби, узяти для аналізу розходжень між живими істотами) є видовою ознакою людини. Наявність і реалізація цих потреб виконує, на наш погляд, функцію "ОЧЕЛОВЕЧИВАНИЯ" людини. (Дуже важливим фактором є ФОРМА УДОВЕЛЕТВОРЕНИЯ потреб на всіх рівнях: вони різні як в етнічних груп, так і в окремих людей.) Можна сказати, що ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ Є ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ЇЇ ПОТРЕБ!

У масштабах життєдіяльності людини спілкування, тобто взаємодія з іншими людьми, є головною умовою виживання, а також забезпечує реалізацію функцій навчання, виховання і розвитку особистості.

Людське співтовариство по половій і віковій ознаках складається з чоловіків, жінок і дітей, що дозволяє узагальнено представити усі форми міжособистісного спілкування у виді наступної таблиці (морфологічної матриці):

Чоловік Жінка Дитина

Чоловік М+М М+Ж М+Р

Жінка Ж+М Ж+Ж Ж+Р

Дитина Р+М Р+Ж Р+Р

Задаючи кожному представнику співтовариства різні соціальні ролі, одержимо на перетинанні рядків і колонок уся розмаїтість і багатоплановість варіантів взаємодії між людьми:

ЧОЛОВІК - ЧОЛОВІК: батько - дорослий син, друг - друг, брат - брат (дорослі), колега - колега, начальник – підлеглий і інші.

ЧОЛОВІК - ЖІНКА: начальник - підкорення, чоловік - дружина, колега - колега, коханець - коханка, батько - доросла дочка, брат - сестра й інші.

ЧОЛОВІК - ДИТИНА: батько - син (чи дочка), учитель - учень, тренер - учень і інші.

ЖІНКА - ЖІНКА: начальниця - підлегла, подруга - подруга, сестра - сестра, колега - колега, мати - доросла дочка й інші.

Аналогічно можуть бути розглянуті варіанти соціально-рольових відносин пара ЖІНКА - ДИТИНА і ДИТИНА - ДИТИНА. [10, с.46]

Тому що життя - це безупинний процес спілкування в суспільній і професійній діяльності й в особистому житті, то у відносинах між членами цих пар часто виникають претензії - виражене чи сховане невдоволення людей один одним, зв'язане, як правило, з незадоволенням яких-небудь потреб.

У цілому як джерела претензій (в одного з учасників до іншого чи взаємні претензії) виступають протиріччя, що виникають там, де є:

1. неузгодженості ціннісних орієнтацій по моральних нормах, поглядам, переконанням. Якщо існують розходження в переконаннях і моральній несумісності, виникнення претензій неминуче.

2. неузгодженості чекань і позицій. Таке нерозуміння звичайне виникає між людьми, різними за віком, професійній приналежності, життєвому досвіду й інтересам. І чим більше ці розходження, тим може глибше стати недорозуміння між ними і породити взаємну ворожість.

3. неузгодженість знань, умінь, здібностей, особистісних якостей. Розходження в рівні утворення приводять до того, що люди стають малоцікаві один одному. Існують психологічні бар'єри через можливі індивідуальні розходження інтелектуального характеру ("занадто розумний!"), що можуть породити ворожість і привести до ворожнечі. Такі індивідуальні особистісні розходження у властивостях темпераменту, як імпульсивність, запальність, і такі риси характеру, як