Принцип природовідповіядності постійно нагадує, що виховання у всьому має узгоджуватися з природою, її закономірностями, щоб зберегти й примножити природне в природі та людське в людині.

Принцип культуровідповідності передбачає поступовий вхід дитини у сферу сучасної культури, як національної, так і вселюдської, та вироблення культурної поведінки.

Принцип працьовитості, принцип самодіяльності і принцип гармонії родинно-громадсько-шкільної педагогіки взаємодії також дуже важливі і дотримання їх у вихованні молоді обов’язкові.

1.3. Формування національної свідомості учнів

впродовж цілого ряду попередніх десятиліть, з 30-х до 80-х рр.. ХХ ст., початкова школа була придатковим механізмом для відтворення ідеологічних постулатів, які спускалися зверху, тому й сприймались не як самоцінність, а як засіб ідеологічного впливу на маси. У незалежній Україні вона покликана бути в суспільстві само оцінником, тобто такою, яка сама по собі виступає важливим чинником формування національної самосвідомості українства. Ідеологічною основою національної школи стала ідея незалежності Української Держави.

Націоналізм – це усвідомлення, благородне ставлення до свого народу, при якому інтереси нації свідомо ставляться вище власних. Це почуття відповідальності за долю свого народу, при якому індивід діє не за логікою самозбереження, а за логікою жертовності в ім’я інтересів нації. Це високе патріотичне почуття збуджене внутрішніми переживаннями за долю народу.

Націоналізм – це форма свідомості патріота, яка опирається на одвічне внутрішнє відчуття зв’язку людини з духом нації – духом одвічної стихії. Це почуття формували українці віками у боротьбі за волю, а формували його упродовж нашої історії вороги українського народу.

Коріння походження націоналізму – в історичному досвіді народу. У цьому його надзвичайна живучість, здатність до відновлення, часто без втручання суспільства. Деякі вчені вважають, що національні почуття передаються по спадковості.

На суспільному рівні націоналізм – це усвідомлення себе народом як суб’єкта політики: зі своєю визвольною метою та спільним державницьким інтересом, при якому суспільство стає готовим до сьогочасних особистих і групових жертв в ім’я досягнення бажаного загального блага і згуртовується вже не тільки як народ (на основі своїх етнічних ознак), а як нація (навколо своєї національної ідей: визвольної, захисної, державотворчої).

Національна держава – це постійна об’єктивізація волі нації та людини, це найвища форма організації буття народу, структура й устрій якої відповідають притаманним прикметам нації та потребам її життя. Лише суверенна держава може забезпечити вільний розвиток усіх її духовних і матеріальних сил та належне місце між іншими державними народами [2].

Тому і слід довести до свідомості молоді, що кожен громадянин України повинен дбати про добро нації. Працюючи для нації – працює для себе. Невідкладне завдання українця, а також представників інших націй, які мешкають на Україні, - вірна служба українському народові. Глибоке почуття патріотизму – окраса громадянина.

Кількістю високоідейних, національно свідомих українських патріотів вимірюється сила й велич нації, народу, гарантія незалежності України.

Ідейні переконання становлять неодмінну рису світогляду, дій і вчинків людини. А національна свідомість належить до важливих атрибутів національного життя народу. Вона репрезентує собою усвідомлення кожним громадянином своєї національної належності, віднесення себе до певної національної спільноти на основі уявлень про типові її риси, етнічну територію, мову, історичні та духовні цінності, релігію, вірування, міфи, легенди, нарешті, коріння її генезис (похоронення) та умови розвитку.

І тут вкрай важливо вчителеві усіма доступними засобами зробити так, щоб національна свідомість в уяві учнів злилася з ідеєю української державності – гаранта розвитку народу України. А це можливо тоі, коли виховання базується на ідейно-громадській основі, коли вчитель привчає своїх вихованців дивитися на світ очима громадянина Української Держави. У цьому руслі важливе значення має подолання й запобігання комплексу національної і громадської неповноцінності, породженою в умовах української бездержавності забуттям національної ідентичності (рівнозначності), втрати гордості за свою націю, індиферентне (байдужне) ставлення до національних здобутків. Поз буття цих негативних рис допомагають змістовні бесіди про громадянство, читання книг з проблем громадянства.

“Читання книг про громадську доблесть має стати найщасливішими годинами життя вихованця, світло справжньої людської краси – краси громадянкості, повинно осявати його шлях очима громадянина” 27, - писав В.Сухомлинський.

Формування ідейних переконань і національної свідомості учнів повинно здійснюватися у контексті всього світогляду виховання, яке охоплює:

початкові уявлення про сезонні зміни в житті природи й епохальні перебудови в історичному бутті народу;

розуміння найпростіших звуків і залежностей в розвитку природи і суспільства;

уміння встановлювати взаємовпливи і взаємодії між окремими явищами дійсності;

уявлення про корінні зміни в житті і становищі України після проголошення самостійної демократичної Української Держави 1 грудня 1991 року й одержання права українського народу на українотвоерння і повне виявлення себе у світі;

потяг до вправного володіння рідно мовою, до знань історії України й подвигів її національних героїв;

збудження почуття національної гідності й гордості за приналежність до української нації;

прищеплення відповідальності й громадського обов’язку перед рідним народом, Українською Державою, нацією, що виражається в першу чергу в сумлінному ставленні учнів до навчання і культурній поведінці;

вияв твердих ідейних переконань й високої національної і громадянської свідомості українця, патріота Батьківщини, прихильних доброзичливих стосунків між людьми всіх національностей;

запобігання комплексу національної меншовартості й малоросійства;

непримиренне ставлення до національної зради, відречення від рідної мови й національної культури;

осудження шкідливих явищ – неробство, брехні й злодійства, рабсткої покори, пияцтво, лихослів’я, жорстокість і марнотратство, чванства й порожнього балакунства [7].

Треба постійно привчати ще молодших школярів, аби вони дивилися на світ очима