1.4. Роль громадських дитячих організацій у формуванні національної свідомості молоді

Громадські дитячі організації належать до невід’ємного компонента системи національного виховання молоді. Серед них провідне місце займає Українська скаутська організація “Пласт”.

Пласт – організація для всебічного виховання та самовиховання дітей та молоді, основою якого стали скаутські принципи, закладені Робертом Бейден-Пусллом. У 1908 р. Вийшов його славетний твір будова світового руху молоді, який поширюється з Англії спочатку на всі британські острови, а згодом і по всіх культурних країнах світу. Самовиховання – свідома діяльність вихованця, спрямована на виховання самого себе, утвердження в собі позитивних якостей й усунення від’ємних. Самовиховання, яке сприяє самостійності думок, вчинків, самоперевірці, самовдосконаленню, невіддільне від усвідомлення особистої відповідальності за свої помисли та вчинки, за своє місце в житті, за долю народу й України. З часу створення “Пласту” кожний народ, кожна нація, зберігаючи ????? внутрішній світ Скаутінгу, старається надати цій виховній організації молоді своєрідну національну форму та повзати її зі своїми національними традиціями в ім’я здійснення високих загальнолюдських на національних ідеалів. Варто зазначити, що назва “пласт” означає розвідувач, розвідник.

Усім зачинателям пластового руху доводилося не тільки пропагувати пластову ідею серед молоді, але й переборювати заперечення шкільної влади і деяких кіл громадськості, які сумнівалися в доцільності існування такої організації і побоювались, що вона може перешкоджати в навчанні, забираючи в учнів час і зусилля. У організації Пласту був використаний великий досвід історії української нації від самих початків її творення. Тому пласт здобув собі на Україні високу поману серед нашого народу й широку популярність серед молоді. У рядах борців за волю України було чимало вихованців пласту, які своїм геройством вписали славні сторінки в історію нашої Вітчизни.

Пласт, як зазначено в нині чинному його Статуті, є організацією для всебічного виховання та самовиховання молоді, діяльність якої відповідає “Декларації про державний суверенітет України”, чинному законодавству й нормам міжнародного права. Мета Пласту – добрий громадянин, провідник суспільства, вихований на ідейних засадах Пласту. Ідейні основи Пласту виражає пластова присяга, в якій говориться: “Присягаю своєю честю, що робитиму все, що в моїх силах, щоб бути вірним Богові й Україні, помагати іншим, жити за пластовим законом і слухатися пластового проводу”.

Нині Українська Скаутська організація Пласт є організацією визнаною національною скаутською організацією, яка зареєстрована Міністерством Юстиції України і діє на всій її території.

“Сокіл” належить до національних спортивних товариств, які мають свою давню історію і відіграють велику роль у відродженні слов’янських народів. Зародилось у Чехії в 1862 році. “Сокіл” серед українців постає 1894 р. У Львові за ініціативою по Україні. Провір мною метою “Сокола” є: виховання громадянина, патріота України; формування національної самосвідомості; розвиток самостійності, працьовитості, кмітливості й підприємливості, зміцнення здоров’я дітей.

Товариство “Сіг” виникло в Галичині 1900 р., засновником якого, першим головою й генеральним отаманом був Кирило Трильовський. Товариство “Сіг” внесло свій гідний вклад у виховання національно свідомих українців.

Українське спортивно-пожежне товариство “Луг”, засноване в Галичині у 1925 р. Вело змістову й різноманітну виховну роботу серед молоді. Воно разом із культурно-освітнім товариством “Просвіта” заснувало читальні з бібліотеками, драматичні гуртки. Педагогічна діяльність громадських дитячих організацій, як правило, була пройнята вільнолюбним козацьким духом, життєвим оптимізмом й українським патріотизмом. Як продовження цієї традиції на рівні сучасних вимог вис тупає створення в 1992 р. Н Україні Дитячо-юнацької козачої організації “Джура”, метою виховання дітей у русі традицій і звичаїв українського козацтва.

Отже, робота громадських дитячих організацій сьогодні відзначається своїм розмаїттям, відродженням і розвитком національних виховних традицій і невпинністю педагогічних пошуків і творчих відкрить.

Висновок

Проголошення і розбудова незалежної Української Держави створила можливість для відображення й розвитку автентичної педагогічної думки в галузі національного виховання, що є органічною потребою кожного народу, нації. Тому, наприклад, у Франції ростять француза, в Німеччині – німця, в Японії – японця і т.д. То ж цілком закономірним є те, що Україна повинна дбати про формування українця, а науковці – зосередити увагу на теоретичному розв’язанні проблем сама національного виховання.

Українською національною називається ту систему виховання, яка історично склалася на українському національному грунті й своїми цілями і змістом та засобами підпорядкована самобутній природі української дитини, потребами забезпечення її належного тілесного, інтелектуального, освітнього, духовно-морального й естетичного розвитку, засвоєнню національних та загальнолюдських цінностей.

Виховання безнаціональне, бо веде до денаціоналізації. А всяка денаціоналізація, за словами О.Потебні, “зводить на послаблення енергії мислі, на ницість, спустошення, аморальність та опідлення”. Творити теорію безнаціонального виховання означає йти у нову під колоніальну прірву. То ж правильний вибір один – національне виховання. Націоналізм – це ідеологія любові до України, це ідеологія національного державного життя, ідеологія національно-визвольної боротьби, це політика державних гарантій захисту, забезпечення інтересів членів суспільства, умов відтворення і розвитку нації. А національна свідомість – це усвідомлення людиною себе як представника певного Етно су, нації. Це не тільки уявлення про своє національне походження, але й певне ставлення до нього – почуття гордості, співпереживання і причетності до долі свого народу, знання його історії, традицій, так само як і історії, традиції тих народів, з якими постійно контактує, спілкується твій народ.

Така національна свідомість формується у людини упродовж всього життя, починаючи від народження, від перших колискових пісень, від перших слів, почуття і вимовлених рідною мовою, від почутих