служінні Богові та своїй нації. У педагогічному сенсі виховний ідеал — людина, яка слу-жить Богові та Україні. Така орієнтація категорично протиставляє українське національне виховання, з одного бо-ку, більшовицькій моделі, в основі якої був матеріалізм та атеїзм; а з другого — націонал-соціалістичній ідеології фашизму, наскрізь пройнятій культом сили і зневаги до людини.
Національне виховання в українській школі орієнту-ється на історичні потреби нації, головна серед яких на сучасному етапі — державотворення. Проте загальна мета виховання — залучати молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, а через неї також до культури загально-людської — залишається основоположною. Бо народ тіль-ки тоді розвине національну зрілість, коли, не втрачаючи своєї національної самозосередженості, спиратиметься на загальнолюдські духовні цінності (О. Вишневський).
Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до повноцінного суспільного життя, яке передбачає вико-нання ролей громадянина, трудівника, громадського дія-ча, сім'янина, товариша.
Зміст національного виховання відображає в єдності його загальну мету, завдання й складові частини. Основ-ними складовими виховання, реалізація яких забезпечує всебічний і гармонійний розвиток особистості, є:—
громадянське виховання: формування громадянсь-кості, яка дає змогу людині відчувати себе юридичне, соціально, морально й політично дієздатною;—
розумове виховання: озброєння учнів знаннями ос-нов наук, формування наукового світогляду та національ-ної самосвідомості, оволодіння основними мислительними операціями, вироблення умінь і навичок культури ро-зумової праці;—
моральне виховання: формування в учнів загально-людських норм гуманістичної моралі (добра, взаєморозу-міння, милосердя, віри у творчі можливості людини), мо-ральних понять, поглядів, переконань, моральних почут-тів, вироблення навичок і звичок моральної поведінки, культури спілкування, культивування інтелігентності;—
трудове виховання: ознайомлення учнів з наукови-ми основами сучасного виробництва, практична й психо-логічна підготовка їх до праці, свідомого вибору професії;—
естетичне виховання: формування естетичних понять, поглядів, переконань, виховання естетичних сма-ків, вироблення вмінь і навичок привносити в життя кра-су, розвиток в учнів творчих здібностей;—
фізичне виховання: виховання здорової зміни, під-готовка до фізичної праці, захисту Батьківщини.
Завдання сучасної системи виховання, які випливають із суспільних потреб сьогодення, полягають у реальному переході до педагогічної творчості та індивідуального впливу, у переорієнтації учнівських і вчительських колективів на подолання авторитарно-командного стилю у ставленні до учнів. Пріоритетним стає гуманістичне ви-ховання — створення умов для цілеспрямованого систе-матичного розвитку людини як суб'єкта діяльності, осо-бистості, індивідуальності.
Основні завдання виховної діяльності зумовлені пріо-ритетними напрямами реформування школи, визначени-ми Державною національною програмою «Освіта» («Ук-раїна XXI століття»), до яких належать:—
формування національної свідомості, любові до рід-ної землі, свого народу, бажання працювати задля держа-ви, готовності її захищати;—
забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;—
формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;—
прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націо-нальностей, які мешкають на території України;—
виховання духовної культури особистості, створен-ня умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;—
утвердження принципів вселюдської моралі: прав-ди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших чеснот;—
формування творчої, працелюбної особистості, ви-ховання цивілізованого господаря;—
забезпечення повноцінного фізичного розвитку ді-тей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров'я;—
виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;—
формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та громадянською відповідальністю;—
розвиток індивідуальних здібностей і талантів мо-лоді, забезпечення умов її самореалізації;—
формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя за ринкових відносин.
Головна мета, пріоритетні напрями, основні шляхи реформування української системи національного виховання сформульовані у восьмому розділі «Декларації про державний суверенітет України» від 16 липня 1990р., Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI століття»), «Концепції школи нової генерації — укра-їнської національної школи-родини» (1994 p.), «Концеп-ції безперервної системи національного виховання» (1994 p.), «Концепції розвитку загальної середньої осві-ти» (2000р.), «Концепції 12-річної середньої загально-освітньої школи» (2000 p.).
Запитання. Завдання
1. Обґрунтуйте тезу, за якою мета виховання полягає у всебічному та гармонійному розвитку дитини.
2. У чому виявляються особливості змісту національного вихован-ня на сучасному етапі?
3. Розкрийте сутність різноманітних концепцій виховання.
4. Охарактеризуйте потреби, які впливають на формування моти-вів виховання у процесі становлення особистості.
5. У чому виявляються взаємозв'язок і відмінні особливості між вихованням, самовихованням і перевихованням?
6. Випишіть у дві колонки якості людини: у першу — які найбільш цінні й імпонують Вам, а в другу — які викликають у Вас несприйняття.