РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

“Виховання і навчання”

Зміст

Що звеличує вас в очах ваших дітей.

Бережіть людську любов.

Золота бібліотека дитинства юності.

Вашій дитині через рік іти до школи.

Навчайте дитину мислити.

Сім’я стає могутньою вихованою силою, що облагороджує наших дітей лише тоді, коли ви, батьку і мати, бачите високу мету свого життя, живете в ім’я високих ідей, що підносять звеличують вас в очах ваших дітей. сім’я в нашому суспільстві створюється як первинний осередок багатогранних людських відносин – господарських, моральних, духовно-психологічних, естетичних. Вступаючи в шлюб, він і вона сповнені передчуття радості, щастя, повноти духовного життя.

Але те, що він і вона живуть в одній квартирі, перебувають у відносинах фізичної близькості – ще не є само по собі невичерпним джерелом радості й щастя. Щастя твориться подружжям, воно залежить від того, в чому вбачається ви, батьку й мати, сенс життя.

Ось доля однієї сім’ї. Молодший агроном і працівниця тваринницької ферми радгоспу почали своє родинне життя світло й радісно. Молодятам допомогли спорудити чорний будинок - кам’яницю. На присадибній ділянці господар посадив виноградник, завів пасіку, дістав рідкісні сорти яблунь і груш. Дім Миколи Петровича із садом і виноградником став затишним куточком. Але тяжким, похмурим було життя в цьому домі. З кожним роком господаря дедалі більше охоплювала пристрасть до збагачення. Він обніс садибу високим парканом. З ранньої весни до пізньої осені посував в саду – щоб ніхто ні яблука, ні грона винограду не зірвав. Весь урожай виноградника йшов на продаж. Марія, дружина Миколи Петровича, просила залишити хоч кілька грон, але господар був невтомний. Біля будинку спорудив кам’яний погріб, комору, електричну установку для поливання виноградника й саду. Дістав небачені сорти помідорів і почав вирощувати їх – теж на продаж. В глибині саду з’явилася теплиця – тут вирощувалися не тільки помідори, а й квіти – також на продаж.

У Миколи Петровича і Марії була єдина донька. Батько заборонив їй запрошувати додому товаришів. Закінчила Оксана школу, стала працювати лаборанткою на маслозаводі. Закохався в дівчину молодий механізатор. Одного разу потай від батьків прийшла дівчина з юнаком до засніженого саду, відчинила теплицю й подарувала йому кілька квіток. Нагодився батько; розлючений, накинувся на дочку й хлопця, вирвав з рук квіти. Оксана пішла від батьків, а через кілька років пішла до доньки й мати. Залишився Микола Петрович сам...

Щастя стає примарним і отруйним, якщо воно для людей - от що треба пам’ятати нам, шановні батьку й мати, будучи своє затишне родинне гніздечко, споруджуючи кам’яний дім і закладаючи виноградник, милуючись квітами й дітьми своїми.

Починає дитина пізнавати світ людини – з матері й батька. З того, як промовляє мати до неї, дитини, як обнімає і цілує її, як батько посміхається до матері, як він ставиться до неї, про що і я к розмовляють мати і батько – з усього цього складаються перші дитячі уявлення й поняття про добро й зло з цього постає і утверджується віра дитини у високе, ідеальне, не поруш не.

Оберігайте свій подружній шлях від цих “вибоїн”. Умійте творити велике, безцінне, духовне багатство подружнього життя – взаємну любов – справжню людську любов, любов красиву і благородну, чесну й віддану. Це сонце, що гріє і світить вашим дітям.

Умійте берегти й шанувати, звеличувати й удосконалювати людську любов – найтонше й найпримхливіше, найтендітніше й найміцніше, найкрихітніше й наймогутніше, наймудріше й найблагородніше багатство людського духу.

“Найважча в світі праця – то праця матері, і найважча, й найвиснажливіша, й найпочесніша. Я допомагаю людині в горі, ти твориш людству щастя, твориш сам людство”.

Людська любов – це союз душі і тіла, розуму й ідеалу, щастя та обов’язку.

Там, де молодий батько на очах своїх маленьких дітей невинно розвиває цю здатність, де клопоти й турботи дружини стають поступом і його клопотами й турботами - сім’я є школою емоційного і морального виховання дітей.

Знання, наука, освіта – велике духовне багатство нашого народу. Це могутня ріка, хвилі якої несуть уперед культуру, творчість, думку, геній народу. А живиться ця ріка мільйонами маленьких струмочків – родинних вогнищ культури, освіти, знань. Виховуючи дітей, дбайте, шановні батьку й мати, щоб у вашій сім’ї яскраво горіло це вогнище, щоб материнська й батьківська мудрість освітлювалася мудрістю, створеною, нагромадженою десятками поколінь і втіленою в книгах, у науці.

Най безціннішим духовним багатством кожної родини є сімейна бібліотека. Ця особиста властивість в міру нашого наближення до комунізму мусить усе більше розвиватись.

Чим старіша книжка в родинній бібліотеці, тим вона цінніша - ця думка з кожним роком все більше утверджується в кожній сім’ї. Стало традицією передавати бібліотеку в спадщину – батьки передають книжки синам і дочкам як най безцінніший скарб.

Бережіть, шановні батьки, цей вогник. Він стане в руках вашого сина яскравим смолоскипом, що освітить шлях до щастя.

Це велике щастя для батьків: готувати дитину до школи, потім спостерігати їх перші кроки на великій стежці до знань.

Завдання батьків – не тільки виховувати, розвивати розум дитини, а й чогось навчати.