ОРГАНІЗАЦІЯ ПАМ'ЯТІ

Приблизно сорок років тому Карл Лешлі, який є піо-нером в області експериментального дослідження мозку й поводження, спробував розв'язати питання про просторову організацію пам'яті в мозку. Учений привчав тварин вирішу-вати певні завдання, а потім видаляв одну за одною різні ділянки кори головного мозку в пошуках місць збереження слідів пам'яті. Однак Лешлі, незважаючи на всі спроби, так і не вдалося знайти те місце, де, на його думку, повинні були знаходитися сліди пам'яті - енграми. Надалі вчені знайшли причину невдачі Лешлі. Вони дійшли висновку, що для навчання й пам'яті важливими є не тільки кора мозку, але й багато ділянок і структур мозку окрім неї. Також з'ясувало-ся, що сліди пам'яті в корі широко розкидані й кілька разів дублюються. Один з учнів Лешлі, Дональд Хебб, продовжив справу свого вчителя і запропонував теорію процесів, що відбуваються в пам'яті, яка визначила хід подальших дослі-джень більше ніж на три десятиліття вперед. Саме Хебб увів поняття довгострокової й короткочасної пам'яті. Він дійшов висновку, що короткочасна пам'ять — це активний процес обмеженої тривалості, який не зберігає ніяких слідів, а до-вгострокова пам'ять визначена структурними змінами в не-рвовій системі. Хебб вважав, що ці структурні зміни могли бути породжені повторною активацією замкнутих нейронних ланцюгів, наприклад, шляхів від кори до таламуса або гіпокампа і назад до кори. Повторне збудження нейронів, що утворюють такий ланцюг, призводить до того, що синапси, які їх з'єднують, стають функціонально ефективними.

Після визначення таких зв'язків ці нейрони створюють клітинний ансамбль, і будь-яке порушення пов'язаних із ним нейронів активуватиме весь ансамбль. У такий спосіб може здійснюватися збереження інформації і її повторне діставання під впливом яких-небудь відчуттів, думок або емоцій, що збу-джують деякі з нейронів клітинного ансамблю. Структурні зміни, на думку Хебба, виникають, очевидно, у синапсах у ре-зультаті яких-небудь процесів росту або метаболічних змін, що збільшують вплив кожного нейрона на наступний нейрон.

Особлива увага в теорії клітинних ансамблів приділяла-ся тому фактові, що слід пам'яті — це статичний «запис», а не просто продукт видозмін у будові однієї нервової клітини або молекули мозку. Психологи зробили висновок, що пам'ять — це особливий процес, який містить у собі взаємодію багатьох

ЛЮДСЬКА ПАМ'ЯТЬ

з Людина може успішно користуватися своєю пам'яттю. з Але для цього необхідно знати про існування трьох процесів. у Вона повинна засвоїти інформацію, зберегти її у своєму мозку, з а потім при необхідності відтворити. Таким чином, якщо людині не вдається згадати що-небудь, то причина одна: поруше-ний один із трьох процесів. Однак не слід гадати, що пам'ять, настільки проста. Людина може засвоювати й запам'ятовувати не просто окремі елементи інформації. Вона моделює власну систему знань, яка здатна допомогти їй накопичувати, зберігати й використовувати величезний запас необхідних відомостей. До того ж пам'ять є активним процесом, у результаті якого отримані знання постійно реконструюються, аналізуються і переосмислюються нашим мозком; з цієї причини виявити вла-стивості пам'яті дуже важко. Цілком ймовірно, існує кілька фаз пам'яті. Одна з них, названа безпосередньою пам'яттю, три-чає протягом зовсім короткого часу. Під час цієї фази інформація зберігається всього кілька секунд. Коли людина проїжджає на машині повз привабливі пейзажі, то в пам'яті вона зберігає отримане враження лише протягом однієї-двох се-кунд. Але якщо їй дуже сподобалися деякі об'єкти, яким було приділено більше уваги, то з безпосередньої пам'яті інформа-ція переводиться на короткочасну. Вже в короткочасній па-і м'яті інформація зберігається протягом декількох хвилин. Можна тільки уявити, що відбуватиметься в той період, коли необхідно запам'ятати щойно названий номер телефону. Щоб пам'ятати номер, людина намагається повторити його подумки кілька разів, якщо в неї немає із собою ручки або олівця. І вже якщо в цей момент її відволікти якою-небудь фразою або цією, то вона обов'язково або забуде номер, або переплутає цифри. Очевидно, людина може утримувати у своїй коротко-5 кісній пам'яті від 5 до 9 окремих одиниць матеріалу, що запам'ятовується. Трапляється, що такі одиниці групуються, і тоді юди впевнені, що здатні запам'ятати набагато більше.

Частина інформації може переводитися з короткочасної пам'яті в довгострокову, де зберігається протягом тривалого часу або навіть усього життя. Відомо, що гіпокамп є однією із систем мозку, яка відповідає за здійснення такого перенесення інформації. Вдалося виявити таку особливість гіпокампа в результаті операції на мозку в одного хворого. У літературі, де є описи післяопераційного стану цього хворого, його називають ініціалами H. M. З'ясувалося, що в кожній зі скроневих часток мозку є по одному гіпокампу. Щоб полегшити важкі епілептичні припадки, лікарі вирішили видалити обидва гіпокампи. Згодом, після з'ясування несприятливих наслідків такої операції, цей метод не застосовувався. Коли операція завершилася, H. M. міг існувати винятково в теперішньому часі.

Він міг запам'ятовувати всі події, явища й предмети, лише на той час, поки вони могли втриматися в його мозку. Якщо медсестрам доводилося вийти на кілька хвилин з палати, після повернення вони зустрічалися з людиною, яка їх абсолютно не пам'ятала. Однак H. M. прекрасно пам'ятав ті події, що були (до операції. Його пам'ять не втратила ту інформацію, що збе-реглася в мозку за три роки до операції. Однак і тут були прогалини. Часто амнезія поширювалася на події, що відбули-ся з хворим за 1—2 роки до операції, але не більше. Усе це зайвий раз підтверджує той факт, що