РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

1.1. Біхевіоризм, як напрямок в зарубіжній психології

Біхевіоризм - це напрямок в психології, який виник на по-чатку XX ст., поставивши своєю метою створити "науку про людську поведінку". Прихильники цього напрямку стверджу-вали, що єдиним предметом дослідження в науковій психології повинна бути поведінка, за якою можна спостерігати, яку мож-на вимірювати. Свою теорію поведінки вони створювали індук-тивним способом, а саме: спочатку збирали окремі "факти" того, що і як роблять люди. Ці дослідники ретельно визначали і кон-тролювали стимули, які було пред'явлено в експерименті, а потім спостерігали і записували поведінкові реакції на ці сти-мули. Отже, вони не створювали своєї теорії зарання, а ціле-спрямовано конструювали її крок за кроком, проводячи спочат-ку прості експерименти, а потім розробляючи все більш складні. Оскільки цих дослідників цікавили зовнішні доступні для спо-стереження і вимірювання форми поведінки, їх назвали біхевіористами (від англ. "behaviour" - "поведінка").

Біхевіоризм веде своє походження, головним чином, від робіт І.П.Павлова (1849-1936) з умовних рефлексів, а також від досліджень Джона Б. Уотсона (1878-1958) з научіння. Методологічною основою цих теорій є концепція tabula rasa Джона Локка (1639-1704), згідно з якою у людей немає ніяких вродже-них ідей, а їх психіка формується під впливом зовнішнього сере-довища. Біхевіористи виходять з того, що людина народжуєть-ся лише як реактивна істота, яка просто реагує на зовнішній вплив. Кожний індивід формується завдяки процесу утверджен-ня зв'язків між стимулами і своїми реакціями на них або між варіантами поведінки і їх наслідками. Отже, процес научіння проходить автоматично. Біхевіористи не займаються аналізом того, що відбувається між стимулом і реакцією. З їх точки зору, психіка і особливо її внутрішня робота, практично не може бути доступною для спостереження і описування з позицій зовніш-нього спостерігача. Будучії послідовними, біхевіористи не виз-нають ні безсвідомих, ні генетичних детермінант поведінки.

Біхевіористську модель людини деякі вчені вважають механі-стичною, яка уподобляє людей машинам, що приводяться в дію вхідним сигналом (стимулом) і у відповідь на нього виробляють вихідний сигнал (реакцію). Біхевіористську модель людини нази-вають також детерміністською, бо згідно з цією моделлю, все, що є в поведінці людини (цінності, установки, емоційні реакції) визна-чається впливом зовнішнього середовища в минулому або в сучас-ному. А тому такі поняття, як провина, повага і достоїнство, на дум-ку біхевіористів, не потрібні в описуванні поведінки людини.

Біхевіористів особливо цікавило визначення і описування про-цесів научіння. Базисну форму научіння прийнято називати зумов-люванням. Існує декілька класичних експериментів, які демонст-рують різні типи зумовлювання. Найбільш відомими прикладами класичного зумовлювання є експерименти І.П. Павлова. Класичне зумовлювання (виробітка умовних рефлексів) - це тип научіння, в якому нейтральний подразник, наприклад, дзвоник, починає вик-ликати реакцію (виділення слини) після того, як він багатократно сполучається з безумовним подразником (наприклад, на харчі).

Експерименти появи умовних рефлексів у людей, які було про-ведено на 20 триденних малюках (отримання реакції смоктання на звуковий сигнал), показали, що научіння відбувається з самих пер-ших днів життя людини. Це дослідження показало також, що за до-помогою метода вироблення умовних рефлексів дослідники можуть вивчати здатність малюків обробляти сенсорну інформацію задовго до того, як вони оволодіють мовою. Це дослідження підтвердило, що біхевіористський підхід може допомогти у розумінні научіння як ме-ханізму соціалізації особистості.

Були проведені також експерименти, які показали, що емоційні реакції, такі як страх, теж можуть виникати умовнорефлекторним шля-хом, особливо в дитинстві. Американські психологи Джон Уотсон і Розалія Рейнор провели класичний експеримент з зумовленням страху у 11-місячної дитини, який потім отримав назву "маленький Альберт". В цьому експерименті вони виявили таке явище як генералізація подраз-ника, що означає розповсюдження реакції з одного специфічного подразника на інші схожі. Легко побачити, як генералізація подразника відбу-вається у повсякденному житті дітей. У малюків можуть викликати страх білі халати, запах ліків, бо вони асоціюються з болючими уколами.

Позитивні емоційні реакції можуть виникати таким же чином, як і негативні, тобто умовнорефлекторне. Якщо людина починає пов'язувати раніше нейтральний подразник з неприємним емоц-ійним станом, то змінити цю умовну реакцію можна контрзумовлюванням. Контрзумовлювання - це методика усунення раніше не-гативної умовної реакції шляхом заміщення її новою умовною ре-акцією в тій самій стимульній ситуації.

Нова позитивна асоціація незабаром приведе до зміни негатив-ної умовної реакції на протилежну їй позитивну. На основі дії прин-ципу класичного зумовлення в психотерапії було створено методи-ки лікування різних фобій. Однією з них є систематична десенсібілізація, яку було використано у вигляді навчання релаксації для лікування таких фобій, як страх літати на літакові, страх перед на-чальством, несприйняття лікарен, коли в якості умовних подраз-ників виступають такі фактори як висота, формений одяг, лікарняні запахи і начальник. Ці приклади є ілюстрацією класичного зумов-лення. Однак цю методику виробки умовних рефлексів не можна застосовувати для засвоєння більш складних форм поведінки, таких, як керування автомобілем, гра у футбол або декламація віршів.

Пояснення більш складним формам поведінки було дано ви-датним американським психологом Скіннером його теорією оперантного научіння.

Відмінність теорії Скіннера, якого інколи називають необіхевіористом, від теорії Уотсона (радикальний біхевіоризм) полягає в наступно-му. В той час як у концепції Уотсона у поясненні поведінки людини ос-новна увага зосереджена на фізіології і рефлексивних діях, підхід Скінне-ра значною мірою зорієнтовано на ті ефекти, які виникають у навко-лишнім середовищі. Скіннер стверджував, що поведінка людини майже цілком безпосередньо зумовлюється можливостями підкріплення з навколишнього середовища. Дослідження Скіннера стали фундамен-том теорії научіння Згідно концепції Скіннера, вивчення особистості включає