Вступ

Поняття особистості за Фроммом

Динамічна концепція характеру

рецептивна орієнтація

експлуататорська орієнтація

накопичувальна орієнтація

ринкова орієнтація

продуктивна орієнтація.

Сенс існування в структурі характеру особистості.

Інші дослідження соціального характеру.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Неповторне, індивідуальне поєднання психологічних рис особистості складає її характер. Популярність вивчення характеру зумовлена тим важливим значенням, яке він має в житті людей.

Характер постійно привертав увагу моралістів, художників, медиків. Характер – це стрижневе поняття в літературознавстві. Значне місце проблема характеру займає у вітчизняній психології, зокрема у працях ???, Ушинського, Левітові, Авраменка. Характер – це не проста сукупність рис, аналітичне утворення, а він є цілісний, індивідуально неповторний.

Основою становлення характеру є інтеграція переживань, впливів, вражень індивіда, що одержані ним від соціального середовища, і стають стійкими його ставленнями. Характер складається з певних компонентів. Серед них провідними є: світогляд, переконання, система ставлень до життя, до людей, поведінка яких обовязково розвязується моральні проблеми. Багатогранність характеру визначається домінуючими, стрижневими, найбільш активними і стійкими якостями.

У 20 столітті під “характером” стали розуміти не особливості окремих властивостей, а особливості цілісної особистості.

Отже, характер – це цілісне утворення особистості, що визначає особливості діяльності, поведінки і спілкування людини, та проявляється у типових ситуаціях, в її стійких ставленнях до різних сторін діяльності (матеріальних цінностей, інших людей, самої себе).

Про характер людини судять і за тим, як вона мислить і поводить себе в різних обставинах, якої думки вона про інших та про саму себе, які манери її властиві.

Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачати, як людина проводитиме себе за певних умов, чого від неї можна чекати. Художня література дає прекрасні описи поведінки людей з різними характерами.

Деякі дослідники, які вивчали соціальний характер, подають різноманітні типології.

Один із таких дослідників Е.Ф. Декор дано. У своїй праці “Характер з точки зору тіла і генеалогії” пише: “Існує два характери, які відрізняється один від одного (з третім проміжним): у одного типу тенденція і активність сильні, а тенденція до рефлексії має перевагу тоді, як потяг до діяльності виявляється більш слабким.

Інший дослідник А.Ф. Лазурськи пише: “Найближчою метою систематичного вивчення індивідуальних характерів є створення природної і загальноприйнятої класифікації, яка з однієї строни давала б можливість добавити будь-який вид до певної групи, а з іншої сторони являла б собою вихідний пункт для подальшого вивчення людських різновидів.

Класифікація Ф. Полана виявила собою не тільки згуртованість важливих характерів, а й перелік важливих якостей й особливостей відносин до психічного життя і змісту відчуттів. Його праця “Психологія характеру” перша дала класифікацію характерів. На його думку, наше життя складається із ряду прагнень, які комбінуються одні з одними і діють один на одного, та являють всю складність людської особистості. Ці прагнення комбінуються між собо по строгих законах і визначають будову нашого характеру. Цих законів є декілька. Закон систематичної затримки полягає у здатності одних прагнень подолати інші. Закон систематичної асоціації полягає в тому, що окремі елементи психічного життя володіють здатністю викликати до діяльності інші елементи, які знаходяться з ними в залежності.

А класифікація Лоського близька до Полановської, але тут основною властивістю психічної діяльності Н.Лоський вважав волю характерну особливим типам активності, завдяки якій все пережите нами забарвлюється почуттями нашого “Я”.

О.Штерн вважав, що вся психологія індивідуальних відмінностей (так називав характерологію) зводиться тільки до аналізу окремих сторін особистості.

У Росії була видана типологія дитячих характерів. Тут ітиме мова про працю П Лесгафта “Сімейне виховання дитини і її значення для вітчизняної психології, вікової психології”, пройде під кутом зору “сімя – дитина” і виведе альтернативну точку зору – “дитина -сімя”.

1 Поняття особистості за Фроммом

На тему людської особистості міркували десятки мислителів, на цю тему написана не одна книга. Одним з тих, хто спробував розкрити суть особистості, був Еріх Фромм, німецько-американський психолог і філософ.

Довгий час ім'я Еріх Фромм було відоме лише у вузькому колі читачів. Еріх Фромм - видатний мислитель XX сторіччя. Його популярність в усьому світі і вплив його ідей на сучасну свідомість значні. Не тільки психоаналіз, але й інші філософські течії, у тому числі екзистенціалізм, персоналізм, герменевтика, соціобіологія, увібрали в себе духовні надбання і відкриття філософа. Він дав імпульс розвитку гуманістичного мислення нашого століття. Значний його внесок у розвиток сучасної етики. Нарешті, надзвичайно продуктивні ідеї одержала від Фромма політична філософія нашого сторіччя.

Фрейд вважав, що людина є закритою системою, «річчю в собі». На його думку, природа наділила людину визначеними, біологічно обумовленими прагненнями, і розвиток особистості служить реакцією на задоволення або фрустрацію цих прагнень. Фромм показав, що основний підхід до вивчення людської особистості повинен складатися в розумінні відносин людини до світу, до інших людей, до природи і до самого себе.

«Будь-яка людина є представником усього людства. Кожний окремий індивід несе в собі характерні риси всього роду людського». «Його індивідуальність обумовлена особливостями людського існування, загальними для всіх людей. Тому розгляд загальної

характеристики людства повинний передувати вивченню властивостей людської індивідуальності, вивченню особистості».

«Перша ознака, що відрізняє людське існування від тварини, має негативну характеристику, а саме відносну недостатність інстинктивної регуляції в процесах адаптації до навколишнього світу». «Тварина адаптується до навколишнього світу шляхом зміни самого себе - аутопластично, а не шляхом зміни навколишнього середовища - аллопластично». «Тварина або пристосовується до світу, або гине». «Походження людини тоді можна зв'язати з тим моментом у процесі еволюції, де адаптація за допомогою інстинктів