А. Кордінер вважав, що характер представляє варіант засвоєння кожною людиною культурних норм, отриманих в базисній (основній) особистісній структурі. Базис особистісна структура розділяється більшістю членів суспільства. Воно слугує матрицею на основі якої, розвивається риса характеру.

Особливий вплив на вітчизняну характерологію мала праця Д.Хонісмана “Культура і особистість”. Основну рису своєї роботи, він вбачав у вивчені того, як індивід діє, мислить, почуває сееб в умовах даного соціального оточення. При цьому він виділяє два типи явищ, повязані з культурою: перший “соціально-стандартизована поведінка” – явище, мислення, почуття “визначеної групи”; інший “Матеріальні продукти”.

Д. Хсю запропонував перефразувати напрям “кульгтура і особистість” в “психологічну антропологію”, яка має справу:

а) усвідомленими і неусвідомленими ідеями індивідів в даному суспільстві,

б) з усвідомленими ідеалами.

Типологія соціальних характерів на пострадянському просторі вперше зявилася у Росії. Автор цієї типології – В.С.Братусь. його типологія лежить у руслі психологічної антропології. У рамках єдиної типології змальовано:

а) етнопсихологічний тип особистості у російській літературі;

б) соціально-психологічний тип особистості в культурі;

в) психосоціальний тип перебудов чого періоду.

Б.С. Братусь вважає, що дані і типологія обєднуються на моральній основі.

Таким чином, характер людини виявляється: по-перше, в тому, як вона ставиться до інших людей; по-друге – у ставленні людини до себе, по-третє, у ставленні людини до своєї справи; нарешті у ставленні людини до речей.

Обєкт дослідження – соціальний характер.

Предмет – психологічні особливості соціального характеру особистості; та його типи.

Мета дослідження – розкрити зміст і особливості дослідження соціального характеру особистості (за Е. Фроммом)

Список використаної літератури

Братусь В.С. Психология. Нравственность, культура.–М., 1998

Железнов Ю.Д. Человек в природе и обществе.– М.: МНЭПУ, 1998

Кречлер Э. Строение тела и характер. М., 1995

Лазурский А.Ф. Очерк науки о характерах. – М., 1995.

Левитов Н.Д. Психологія характера. – М., 1969.

Леонгард К. Акцентуированые личности. – М., 1989.

Марисова Л.Й. Галушко Ю.О. Вивчення характеру в сучасній психологічній науці. 1981.

Райгородський Д.Я. Психология и психоаналіз характера. Хрестоматія по психологи характеров. - Самара Издательский Дом “БАХРАХ - М”. 2000.

Савчин М. Загальна психологія. Навчальний посібник. У двох частинах Ч. І – Дрогобич Видавнича фірма “Відродження”, 1998 – 159с.

Теория личности западной Европы и Американской психологии. Хрестоматия по теории личности. Самара, 1998.

Фромм Е. Душа человека. – М. Республіка, 1992.

Фромм Е. Бегство от свободы. М. Прогресс, 1989.

Фромм Е. Кредо. (Электронный вариант). Сайт современной психологии, 1999.

Фром Е. Бегство от свободі. М. Прогресс, 1989.

Фромм Е. Психоаналіз і етика. М. АСТ ЛТД, 1998

Холл Келвин С., Линсдей Гарднер. Теория личности. – М. ЗАО _ Изд-во ЭКСМО – Пресс, 1999.

Шорни К. Невротическая Личность нашого времени. – М.., 1993.

Хьем М. Зиглер Д. Теории личности. С. – Петербург, 2000.

Шострам Э.Анти – Карнеги или человек – маніпулятор.– М.: 1994

Юнг К. Психологические типы.– М., 1995