Проблема евтаназії як уже відмічалося, виникла ще у сиву давнину. Сам термін „евтаназія” ввів англійський філософ Френсіс Бекон (1561-1626) для позначення легкої безболісної смерті У сучасних публікаціях використовуються два варіанти передачі цього грецького слова „евтаназія” і „ейтаназія”

Інше тлумачення цього терміну відноситься до XX століття, до практики нацистської Німеччини Там юрист Біндінг і психіатр Гохе запропонували евтаназію знищення так званих „неповноцінних” життів.

Почавши з одобрення евтаназії як привілегії для невиліковно хворих арійців, у вересні 1939 року Гітлер підписав секретний наказ згідно з яким евтаназії слід піддати всі „форми життя, які недостойні жити” Питання про „не достойність” у кожному конкретному випадку вирішувалося лікарською „трійкою” У результаті протягом 2 років було знищено за різними джерелами від 100000 людей до 275000

Програму було формально закрито після того як 3 серпня 1941 року єпископ Клемент фон Гален у своїй проповіді назвав нацистську евтаназійну програму „справжнім вбивством”

Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі кваліфікував ці дії як злочини проти людства. Так, ідея будь-якої евтаназії була серйозно скомпрометована німецькими націонал-соціалістами.

У 60-ті роки ХХ століття проблема евтаназії знову була піднята перед суспільством вже у зовсім іншому аспекті. Відмічу що сам термін „евтаназія” є вкрай суперечливим а це утруднює однозначне трактування, викликає термінологічну плутанину. Її спровокували прихильники евтаназії різного роду заявами про те, що треба розуміти під цим терміном ставлячи на один щабель поняття „дати померти” і „допомогти померти” Це змішування робиться не просто так воно підтримується для того щоб привести лікарів і суспільну думку до хибної дилеми

або ви гуманні і здатні співчувати ближньому – а значить повинні переступити через недозволене (заподіяти смерть)

або ви ставите абстрактні догми вище від простого людського співчуття – а значить не зупинитесь навіть перед тим щоб продовжити ці марні страждання яких би самі не витримали.

Тому, у залежності від визначення змінюється і підхід до проблеми. У теорії ж виділяють два види евтаназії пасивна евтаназія (спеціальне припинення медиками підтримуючої терапії хворого) і активна евтаназія (введення вмираючому лікарських засобів або інші дії, які призводять до швидкої смерті). До активної евтаназії часто відносять і самогубство з допомогою лікаря (надання хворому на його прохання засобів які вкорочують життя).

Пасивна евтаназія практикується майже у всіх країнах. Згідно з даними, опублікованими у Міжнародному медичному журналі 40% всіх смертей хворих настає або в результаті прийняття життя або в результаті відмови від лікування або з допомогою ліків які пришвидшують настання смерті.

Основним предметом дискусії стала евтаназія активна, і тепер навіть звично, коли говорять про евтаназія то мають на увазі саме цей її різновид. Під активною евтаназією (або як її ще називають „метод наповненого шприца) розуміють введення вмираючій людині певних лікарських чи інших засобів або інші дії які тягнуть за собою швидке і безболісне настання смерті.

Активна евтаназія виражається в таких формах

1)Вбивство з милосердя” – відбувається тоді, коли лікар, бачачи сильні страждання безнадійно хворої людини і будучи не в змозі їх усунути, наприклад, вводить їй над дозу обезболюючого засобу, в результаті чого настає бажаний смертельний кінець.

2)”Самогубство асистоване лікарем” – відбувається тоді, коли лікар тільки допомагає невиліковно хворій людині померти

3) Власне активна евтаназія – може відбуватися без допомоги лікаря. Пацієнт сам включає прилад який призводить до його швидкої і безболісної смерті ніби сам накладає на себе руки

За допомогою Американської медично асоціації, більша частина хворих, які вмирають в лікарнях США йдуть з життя добровільно за допомогою медперсоналу. Вважається, що неофіційно існує подібна практика і в Росії, при тому, що активна евтаназія різної безвідмовно засуджувалася не тільки у цій а й у інших країнах, в тім числі й в Україні.

Останнім часом суспільна думка дещо змінилася, я б сказала поляризувалася.

Статистика

Оскільки дані про евтаназія по УКРАЇНІ відсутні наведу підсумки нещодавнього опитування в Росії Для порівняння – інформація про ставлення до самогубства.

Отож у квітні 2002 року незалежний дослідницький центр Рому провів чергове опитування за всеросійською репрезентивною вибіркою. Опитування проводилося серед 1500 респондентів у 94 населених пунктах РФ (100 пляшок пива 40 палок ковбаси) У ході дослідження росіянам було задано питання як вони ставляться до евтаназія і самогубства.

Як показали дані опитування 20% респондентів сказали, що евтаназія не виправдовується. Майже стільки ж опитаних – 18, 7% - вважають це виправданим завжди. Не виправданою у більшості випадків евтаназія вважають 12,5% громадян, а у більшості випадків виправданою – 20,4 %. Важко відповісти було 12,8 % росіян. Решта опитаних вважають, що в одних випадках евтаназія виправдовує себеЮ а у інших – ні.

Що ж стосується самогубства, то його не виправданим ніколи вважають 63,2% громадян. Тих, хто вважає, що самогубство виправдане завжди, практично немає.

У більшості випадків не виправданим вважають самогубство 15,2% респондентів, а у більшості випадків виправданим – 3,4%. Важко відповісти було 5,65% респондентів. Решта росіян вважають, що у якихось випадках самогубство виправдане, а у інших – ні. Смерть з точки зору християнства – це розлучення душі з тілом. Тіло після цього перестає жити і розкладається. Приводом до цього розлучення є нездатність тіла до життя в результаті ваганих безповоротних змін, викликаних старінням, хворобою або випадком.

Смерть, як і народження, охоплює відлучення відхилення і знищення,