Ситуація фрустрації завжди пов'язана з емоційною напруженістю, що спричинює прагнення людини поз-бутися психотравмуючих факторів. Центральною ха-рактеристикою фрустраційної поведінки є втрата суб'єктом початкової мети. Іншими словами, поведін-ка фрустрованої людини втрачає цільову орієнтацію. Наприклад, для учня першочергова ціль — добре вчи-тися, гарно себе поводити —втрачається, і перед ним постає інша мета — позбавитися негативних емоцій-них переживань, що викликані негативними оцінками значущих дорослих.

Через те, що внутрішній світ підлітка, а тим більше молодшого школяра, розвинутий ще недостатньо, ще не збагачений досвідом переживання критичних си-туацій, перешкоди, які постали на шляху до задово-лення його життєво важливих соціальних потреб, не стимулюють його активності, спрямованої на їх подо-лання. Підліток ще не спроможний вийти з кризової ситуації шляхом саморозвитку, самоактуалізації та самовдосконалення особистості. Тому звичайно діяль-ність його самосвідомості спрямовується лише "по лінії найменшого опору", що й детермінує виникнен-ня захисних механізмів — мимовільних, неусвідомлюваних процесів, які покликані застерегти індивіда від сприйняття небажаної психотравмуючої інформації, усунути тривогу та напруженість.[ ].

«Вмикання» захисних проявів особистості (як уже зазначалося) спостерігається на будь-якому рівні пси-хічної діяльності в разі неможливості задоволення по-треби. Це зумовлене фінальною спрямованістю будь-якого психічного акту. Філогенетичною передумовою «фінальної поведінки» є наявність рефлексу цілі. Прояв рефлексу цілі полягає у виникненні напружен-ня в тому випадку, коли психічний акт блокований перешкодою зовнішнього або внутрішнього характеру, Кожний психічний акт має певний енергетичний потенціал, тобто енергетично забезпечений. Енергетичне забезпечення акту збільшується, якщо виникає ускладнення в його перебігу. [ ].

Незадоволення потреби викликає емоційну напру-женість, оскільки відбувається своєрідне блокування психічного акту. Це може мати різні наслідки: або стимулює прискорення розвитку особистісних якостей при розв'язанні суперечностей, тобто перехід їх на більш високий рівень саморегуляції, що спостерігаєть-ся в разі продуктивного виходу із ситуації; або (якщо особистість незріла, а емоційна напруженість надто відбувається зрив, дезінтеграція психічних функцій. Для запобігання такій дезінтеграції й існує психологічний захист. Якщо ж цей захист виявляється неефективним, виникає невроз.

Незважаючи на тимчасове емоційне благополуччя, що виникає завдяки "вмиканню" психологічного за-хисту, головне призначення захисних механізмів — угамувати або переструктурувати актуальне психічне напруження; роботу, спрямовану на дійсне розв'я-зання суперечностей, вони не виконують. Як наслідок відбуваються постійне нагромадження конфліктності та поступове посування до викривлення характеру, що надалі призводить до соціальної дезадаптації або до клінічних порушень.

Таким чином, психологічний захист являє собою одну з функцій психіки, метою якої є пристосування До динамічних змін навколишнього середовища. Обов'язкова умова виникнення захисних проявів — конфлікт між потребою і неможливістю її задоволен-ня. Зріла, психологічно захищена особа володіє вели-ким арсеналом засобів захисту, але користується ними тільки в екстремальних ситуаціях. Тут спрацьовують ті Механізми, які відповідають ситуації, що робить пове-дінку такої особи гнучкою та адекватною.

Особистісно незріла людина володіє невеликою кількістю захисних стратегій та застосовує їх в усіх випадках зіткнення з життєвими труднощами.. Психо-логічний захист незрілої особистості зберігає в люди-ни відчуття, що її поведінка сумісна й узгоджена з власним «Я», з її особистими цінностями й моральни-ми нормами і що її досягнення відповідають прагнен-ням. Таким чином створюється емоційна рівновага, підтримується самоповага. Однак усе це досягається поведінкою, яка об'єктивно оцінюється зовні (тобто з точки зору об'єктивного спостерігача) як неадекватна, тобто така, що послаблює реальний контакт особис-тості з дійсністю. За рахунок дезінтеграції поведінки психологічний захист особистості забезпечує рівень її психологічної узгодженості, стійкості та врівноваже-ності. [ ].

Розглянемо дію механізмів психологічного захисту на прикладі виникнення важковиховуваності підлітків. Як зазначалося вище, всім дітям притаманне прагнен-ня до досягнення позитивної оцінки оточуючих. Неза-доволення цієї життєво важливої потреби викликає в дитини негативні емоційні переживання, штовхає на пошук виходу з травмуючої ситуації. При правильно-му педагогічному керівництві із цієї ситуації можливі два виходи: або допомогти дитині підняти рівень до-сягнень (тобто підвищити успішність діяльності), або запропонувати іншу модель задоволення рівня дома-гань (знайти іншу сферу самоствердження, інший вид діяльності та ін.). За відсутності педагогічного керів-ництва, тобто при стихійному виході із становища, що склалося, можливе викривлення уявлень дитини про реальний стан. У цьому виявляється дія захисних ме-ханізмів особистості. Наприклад, добре встигаючий у молодших класах учень (із середніми здібностями), перейшовши до 5— 6-го класу, починає гірше вчити-ся. Це відбувається лише через те, що в підлітка до цього часу не сформовані навички розумової праці. Учень підвищує свою старанність, але це не дає ваго-мих результатів. Джерелом негативних емоційних пе-реживань дитини виступає в даному разі складна си-туація, коли дитина розуміє, що вона цілком здатна добре вчитися, прагне цього, але досягти бажаного, з незрозумілих для неї причин, не може. Тому докори з боку вчителів у несумлінності та, тим більше, посилання на низькі здібності підлітка, природно, сприй-маються ним як несправедливі. Це є поштовхом до того, що підліток узагалі починає пояснювати всі свої невдачі прискіпливим, необ'єктивним ставленням до нього вчителів.

Думка про несправедливість оточуючих викликає в дитини почуття образи, дає їй підстави вважати себе несправедливо скривдженою, виявляти агресивність щодо тих, хто низько оцінює її діяльність. Так, причи-ною негативної поведінки учня може бути незадово-лення його прагнення утвердити себе в бажаній пози-ції. Зухвала поведінка підлітка є виявом протесту проти не влаштовуючої його оцінки з боку оточуючих. Упертість, негативізм, протиставлення себе вчителям