Відсутність у підлітка психологічної готовності до вживання психоактивних речовин, навпаки, дає йому свого роду "Запас міцності", який забезпечує можливість протистояти несприятливому впливу середовища. Можна навести велику кількість прикладів, коли в тій самій групі профтехучилища чи робочій бригаді, де існують стійкі алкогольні традиції, хтось з неповнолітніх починає зловживати спиртним і потім "спивається", а хтось залишається байдужим до випивки, хоч і бере участь у спільних застіллях, підкоряючись груповим нормам. Навіть епізодичне вживання наркотиків чи інших токсичних речовин, через яке проходить велика кількість підлітків, що входять до асоціальних угрупувань, для декого з них так і залишається епізодом.

Вживання психотропних речовин підлітками, які не мають психічної готовності до цього, звичайно не закріплюється як звична форма поведінки, а в міру дорослішання, надбання особистісної зрілості "саме по собі" проходить, без втручання медиків і без застосування якихось інших заходів. Як справедливо зауважує І. П'ятницька, у здорових підлітків ( мається на увазі не тільки фізичне й психічне здоров'я, а й моральне ), алкоголізація ніколи не набуває систематичності, інтенсивності, що відповідає загальній картині їх поведінки, яка позбавлена крайнощів. В літературі ми можемо знайти підтвердження того, що алкоголізація є поведінковим феноменом. На те, що алкоголізація підлітків нерідко лише складова девіантної поведінки, звертали увагу багато дослідників – не тільки наркологи, а й соціологи. В усіх випадках, і мотиваційно, й прогностично. це особливе явище, яке слід розглядати поза наркологією.

Будучи елементом девіантної поведінки, зловживання алкоголем і наркотичними речовинами також, як правило, починається у групі. Звичайно це теж саме асоціальне угрупування, в якому бере початок і кримінальна поведінка. Проте серед елітарної молоді існують свої групи, де вживання психотропних речовин ( здебільшого наркотиків ) є елементами їхньої субкультури, невід'ємною складовою життєвого стереотипу.

Потрапляючи до компанії, де полюбляють випити, підліток прямує в руслі їх алкогольних звичаїв. Він п'є так, щоб "не відставати" від інших, а не відповідно до свого самопочуття, як це робить доросла людина. Оскільки в таких компаніях звичайно заведено пити "до відключення", то підліток, наслідуючи вже сформованих алкоголіків, вживає великі дози спиртного. Це призводить до того, що контроль організму за кількістю випитого пригнічується з самого початку. Симптоми алкоголізму – втрата контролю – виникає незважаючи на те, що контроль втрачається ще не встигнувши сформуватись. Іншими словами, вплив алкогольної групи на неповнолітнього призводить до перекручення стадій сп'яніння, що веде найкоротшим шляхом від зловживання до хвороби і навіть випереджуючи хворобу, оскільки ознаки алкоголізму спостерігаються раніше, ніж хвороба сформувалась.[ ].

В асоціально спрямованій групі завжди є місце зловживанню алкоголем, оскільки це традиція злочинного світу, яку наслідують підлітки, що входять сюди. Перетворення такої групи в наркоманічну відбувається досить часто. Звичайно таке перетворення пов'язане з появою лідера – дорослого чи старшого за віком, та такого, що має досвід вживання наркотиків. Він починає активно пропонувати підліткам спробувати наркотик, яскраво змальовуючи його "чудодійні" властивості та запевняючи в нешкідливості наркотичних речовин.

Перші спроби вживання наркотику звичайно починаються з паління гашишу. Під час чергової п'янки в затишному місці, де зібралася група, хтось пускає по колу "косяк". Кожен затягується сигаретою і передає її сусідові. При цьому ті підлітки, у яких куріння гашишу викликає негативну реакцію, як правило, не зізнаються в цьому, а пристосовуються до загального настрою.

Іноді першим наркотиком, з яким стикається підліток, є препарат опію. Звичайно це буває, коли новачок потрапляє до вже сформованої наркоманічної групи або має друга – досвідченого наркомана, який умовляє його "пізнати справжній кайф".

Етап перших спроб не є хворобою, він не має ніяких наркологічних закономірностей і цілковито належить до поведінкових порушень. Більше того, як згадувалося вище, перші спроби взагалі залишаться єдиними, якщо це сталося з благополучними підлітками.

Одиничним випадкам вживання наркотиків відсутність мотивації, зміни свого психічного стану, тут немає вибірковості, ритмічності приймання. Проте, якщо через несприятливі обставини особистісного розвитку у підлітка сформовується потреба у зміні свого психічного стану, в нього виникає бажання знову й знову вживати наркотичні речовини. Він активно шукає нагоди спробувати нових наркотичних речовин, щоб відчути незвичайні відчуття. Приймання наркотиків стає все частішим, ритмічним, формується свій стереотип вживання психотропних засобів. Так виникає наступний етап – пошуковий полінаркотизм.

Пошуковий полінаркотизм – найпоширеніша форма вживання психоактивних речовин у підлітковому віці. За даними дослідників-наркологів 46.3% всіх обстежених ними підлітків вживали наркотики саме так. На цьому етапі підлітки встигають перепробувати всі психоактивні речовини, які вони тільки можуть дістати.[ ].

Оскільки вживання психоактивних речовин звичайно здійснюється в групі, воно тісно пов'язане із стандартами групової поведінки. Підлітки збираються соєю компанією в такому місці, де їм не заважатимуть, вони налаштовані на те, щоб розслабитися, поспілкуватися, послухати музику. Вживання наркотиків спочатку є ніби компонентом приємного дозвілля. Водночас підлітки з задоволенням прислухаються до своїх відчуттів, викликаних дією того чи іншого наркотику, запам'ятовуючи їх, порівнюють. Вони охоче діляться один з одним своїми враженнями, обговорюють, який наркотик кращий. Престижним вважається вживання більш сильних наркотиків.

На етапі пошукового полінаркотизму потяг до наркотику поки що відсутній, у підлітка немає психічної залежності від нього. Це швидше є стандартом групової поведінки, ситуативною