Аналіз даних, одержаних за методикою вивчення самооцінки та рівня домагань, показав, що самооцінка, рівень домагань та їх співвідношення у підлітків, які зловживають алкоголем, істотно відрізняються від показників як підлітків групи "норма", так і важковиховуваних учнів, що не вживають психотропних речовин. Найяскравішою в цьому плані ознакою є відмова продовжувати діяльність при найнезначніших труднощах. Яким би високим не було бажання виконати заздання, підліток з адиктивною поведінкою відмовляється від обраного завдання, усвідомивши його складність. Якщо звичайні щколярі в більшості випадків просили продовжити час на виконання завдання, яке вони не встигли виконати, то підлітки, що вживають психотропні речовини, відмовлялися від роботи відразу.

Таким чином, самосвідомість підлітків з адиктивною поведінкою суперечлива: навіть за наявності високої мотивації досягнення вони відмовляються від обраної мети діяльності при зіткненні з труднощами. Страх неуспіху, небажання навіть спробувати подолати труднощі свідчать про невпевненість у собі.

Водночас, незважаючи на невпевненість у своїх інтелектуальних здібностях, вони проявляють завищений рівень домагань. Це проявляється і в висловлюваннях учнів, і в динаміці вибору завдань. Так, у графіках вибору й виконання завдань відображаються одночасно дві тенденції: завищений рівень домагань і низька самооцінка, невпевненість. Усе це свідчить про алогічність, суперечливість вибору лінії поведінки підлітком у складній ситуації.

У соціально адаптованих підлітків такі експериментальні результати спостерігаються порівняно рідко ( 8-10% випадків ), у важковиховуваних підлітків, які не вживають психотропних речовин, - в 16% випадків, у підлітків з адиктивною поведінкою такі показники становлять 62% випадків.

Цей факт має велике значення. Якщо підліток має завищений рівень домагань, але не усвідомлює своєї нездатності досягти бажаного, то він ( завдяки тому, що в ньому підсвідомо "вмикається" механізм психологічного захисту ) може зберігати звичний рівень самоповаги та впевненість у собі. Якщо ж механізм психологічного захисту неефективні, підліток усвідомлює свою неспроможність , і це викликає в нього психічну напруженість, негативні емоційні переживання.

Вживання наркотичних речовин знімає всі ці негативні відчуття, і підліток вважає цей ілюзорний вихід найбільш придатним.

Завданням батьків і педагогів є вживання всіх можливих заходів профілактики формування адиктивної поведінки у підлітків. Рання діагностика схильності до зловживання психотропними речовинами дає змогу своєчасно розпочати психокорекційну роботу з такими підлітками з метою запобігання у них реалізації цієї схильності та виникнення психічної залежності від алкоголю й наркотиків.