Юридична психологія.

ЗМІСТ

ЗАВДАННЯ 1.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СПОСТЕРЕЖЛИВОСТІ.
ВЛАСТИВОСТІ ТА РІЗНОВИДИ УВАГИ

Первісні знання про навколишній світ ми отримуємо не тільки через відчуття, але й через сприйняття. Обидві ці форми відображення є ланками єдиного процесу чуттєвого пізнання. Вони нерозривно пов’язані, але мають і свої особливості.

В процесі пізнавальної діяльності ми не часто маємо справу з окремими властивостями предметів. Зазвичай предмет виступає в сукупності різних властивостей і частин. Колір, форма, розмір, запах, звук, вага предмета викликають одночасно різні відчуття: зорові, слухові, тактильні та ін.

Відчуття, що виникають, знаходяться у тісному зв’язку одне з одним. На основі взаємозв’язку та взаємозалежності різних відчуттів відбувається процес сприйняття предметів.

Сприйняття – це відображення предметів і явищ у сукупності їх властивостей і частин при безпосередньому впливі їх на органи
почуттів [7, с. 48].

Сприйняття передбачає наявність різноманітних відчуттів і протікає разом із відчуттями, але не може бути зведено до їх суми. Це складний психічний процес, який залежить від певних відносин між відчуттями. Взаємозв’язок відчуттів у свою чергу залежить від зв’язків і відношень між якостями, властивостями, різними частинами, що входять до складу предмета або явища.

В залежності від цілеспрямованого характеру діяльності особистості сприйняття поділяють на навмисне (довільне) і ненавмисне (мимовільне).

Ненавмисне сприйняття викликається як особливостями предметів оточення (їх яскравістю, незвичайністю), так і відповідністю їх інтересам особистості. Ідучи вулицею, людина слухає шум машин, розмови людей, бачить яскраві вітрин, сприймає різні запахи і багато іншого. У ненавмисному сприйнятті немає заздалегідь поставленої мети діяльності. Відсутня в ньому і вольова активність.

У навмисному сприйнятті людина ставить мету діяльності, прикладає певні вольові зусилля для кращої реалізації наміру, що виникнув, довільно обирає об’єкти сприйняття. Таким сприйняттям буде, наприклад, розгляд виставки картин або книжок, слухання доповіді або пісні.

В процесі пізнання людиною навколишньої дійсності сприйняття може переходити в спостереження.

Спостереження є найбільш розвинутою формою навмисного сприйняття. Під спостереженням розуміють цілеспрямоване сприйняття об’єктів, яке здійснюється планомірно та в пізнанні яких зацікавлена особистість. Спостереження характеризується більшою активністю особистості. Людина сприймає не все з того, що кинулось у вічі, а вичленує найбільш важливе або цікавляче його.

Диференціюючи предмети сприйняття, спостережник організовує сприйняття таким чином, щоб предмети сприйняття не вислизнули з поля його діяльності.

Систематичний характер цілеспрямованого сприйняття дає можливість простежити явище в розвитку, відмітити його якісні, кількісні, періодичні зміни.

Завдяки включенню активного мислення у хід спостереження головне відокремлюється від другорядного, важливе від випадкового. Мислення допомагає чітко диференціювати предмети сприйняття. Завдяки спостереженню забезпечується зв’язок сприйняття з мисленням і мовленням.
У спостереженні сприйняття, мислення та мовлення об’єднуються в єдиний процес розумової діяльності.

В акті спостереження виявляється надзвичайна стійкість довільної уваги людини. Але їх співвідношення у спостереженні буде різним у залежності від цілей спостереження, від якості самого спостережника. Тому в одних випадках у спостереження буде переважно інтелектуальна виразність, а в інших буде превалювати емоційна або вольова спрямованість.

Спостережливість полягає у вмінні помічати характерні, але малопомітні особливості предметів і явищ. Вона набувається в процесі систематичних занять улюбленою справою і тому пов’язана з розвитком професійних інтересів особистості.

Взаємозв’язок спостереження та спостережливості відображає взаємозв’язок між психічними процесами та властивостями особистості.

Культивування спостереження як самостійної психічної діяльності і як метода пізнання дійсності є базю розвитку спостережливості як властивості особистості. Таким чином, спостереження з нестійкого, дискретного прояву (як психічного стану) переходить в одне зі стійких, постійних якостей особистості. Його прояв стає звичним для особистості.

Спостережлива людина бачить більше, розуміє глибше, тому що вловлює малопомітні, але в той же час істотні ознаки предметів, явищ, подій. Така людина має можливість робити більш правильні висновки, більш тонко осмислювати те, що відбувається.

Спостережливість, яка стала властивістю особистості, перебудовує як структуру, так і зміст усіх психічних процесів людини.

Відточена спостережливість юриста сприяє розвитку його поведінкового такту.

Увага - це психічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності що виражається в її зосередженості на вузькій ділянці [7, с.51].

В кожний момент діяльності людини на неї діє багато різних об'єктів, але не всі вони однаково нею відображаються. Одні предмети і явища відображаються нею чітко і ясно, а інші - наче відступають на задній план і майже не помічаються, треті у даний момент взагалі не існують для неї.

Усвідомлення середовища має вибірковий характер. Людина уважна до одних і не уважна в цей час до інших об'єктів, вона не може усвідомлювати одразу все, що її оточує. Людина усвідомлює ті об'єкти, до яких вона уважна.

Увагу людини привертає:

Новизна предмета;

Складність;

Інтенсивність стимулу;

Повторюваність предмета.

Отже, увага являє собою форму психічної діяльності людини, яка полягає в її спрямованості і зосередженості на певних об'єктах.

Увага може бути зовнішньою і внутрішньою. Уважність - необхідна умова успішного оволодіння знаннями, вміннями і навиками. Це потребує правильного розуміння природи уваги, її видів.

Характеристика уваги:

1. Зосередженість - здатність сконцентруватися на одному об'єкті.

2. Стійкість - постійно в увазі один об'єкт, без відволікань.

3. Об'єм і розподіл уваги: об'єм - визначається кількістю предметів, які одночасно можуть перебувати у вашій увазі (7 предметів). Розподіл - здатність розширення предметів.

4. Переключення уваги - здатність переключення з одного предмета на інший і швидкість цієї дії.

Основна функція уваги - контроль - тобто уважність