Спрямованість уваги визначає її зовнішній та внутрішній різновиди. Зовнішня увага спрямована на об'єкти поза особистістю – поведінку об'єкта, вплив працівника, сприймання інформації тощо; внутрішня увага – концентрація активності на власних станах (самоаналіз, переживання, планування власних дій).

Широта уваги зумовлюється її концентрацією та розподілом. Концентрація – тривале утримання психічної активності на певній діяльності, явищі чи об'єкті.

Розподіл уваги визначається як організація психічної діяльності при одночасному виконанні двох або більше дій. Чи можливе таке виконання? Так, можливе, але лише за умови наявності автоматизованих навичок виконання деяких з цих дій, тобто підсвідомої їх регуляції.

Концентрація та розподіл уваги – це якості, які формуються у професійній діяльності працівників правоохоронних органів. Наприклад, досвідчений слідчий здатний концентрувати увагу при обшуку виключно на пошукових діях, незважаючи на відволікаючі дії зовнішніх об'єктів чи обшукуваних осіб. Здійснюючи допит, він одночасно вислуховує свідчення, здійснює їх запис та подумки аналізує почуте.

Дослідженнями встановлено, що, наприклад, професійні квартирні злодії мають розвинену концентрацію уваги, а кишенькові злодії – високий рівень розподілу уваги. Порівняння цих даних зі специфікою організації злочинної діяльності дозволяє дійти висновку, що ці відмінності формуються у них професійно.

Переключення уваги – легкість переносу психічної активності від однієї діяльності до іншої. Це своєрідний динамічний показник уваги. Переключення уваги у високому темпі є професійно важливою якістю працівника, особливо в екстремальних, психологічно насичених ситуаціях протидії злочинцю або злочинній групі, тобто у випадках, коли треба при мати відповідальні рішення та здійснювати невідкладні заходи на основі максимально повної та всебічної інформації.

Отже, ефективність пізнавальної діяльності працівників правоохоронних органів забезпечується високим рівнем розвиненості психічних пізнавальних процесів, які складають окрему самостійну підструктуру у цілісній структурі особистості.

До пізнавальної діяльності залучається вся особистість, і в цьому визначальну роль відіграє ціннісно-мотиваційна сфера працівника, його спрямованість на вирішення професійних завдань. Тому пізнавальні процеси «...не лишаються тільки процесами, а перетворюються у свідомо регульовані дії або операції, якими особистість оволодіває і які вона скеровує на вирішення життєвих завдань» [9, с.99].

ЗАВДАННЯ 2.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

Сьогодні чимало злочинів вчиняють неповнолітні, щороку кількість неповнолітніх злочинців нажаль зростає. До того ж правопорушниками стають дедалі молодші особи. Багато хто з них вважає, що неповнолітньому ніщо не загрожує, що він не може бути притягнутий до відповідальності.

Але кримінальній відповідальності підлягають усі. кому до вчинення злочину виповнилося 16 років. За найтяжчі злочини (вбивство, крадіжка, пограбування, злісне хуліганство тощо) відповідальність настає з 14 років.

Проблема злочинності серед молоді була і залишається однією з найгостріших. Негативні соціально-економічні та політичні процеси, які відбуваються в суспільстві, вражають насамперед молодь.

Причин чимало: погіршення криміногенної обстановки в умовах кризових явиш в економіці, падіння виробництва, розлад колишніх виробничих відносин та людських стосунків, дедалі зростаюча активність «ділків» тіньової економіки, спекуляція, шахрайство, бізнес на підпільних азартних іграх тощо. Зростає майнове розшарування населення.

Кількість злочинів в Україні, вчинених молодими людьми за останні 10 років, в 4 рази перевищує збільшення частки молоді серед всього населення. Молоддю віком від 14 до 29 років вчинюється 56,4 відсотка всіх злочинів у країні. Тільки протягом шести місяців 1998 р. виявлено 198231 неповнолітній злочинець, що в 1,4 рази більше, ніж у 1997 р. [5, с.99]

Показники кримінальної ураженості населення віком 14–17 та 18–292 років демонструють певну стабільність та схожість тенденцій.

Дослідженнями підтверджено, що злочинність цих вікових груп взаємопов'язана, особливо помітний вплив останньої старших вікових груп на злочинність неповнолітніх. Тенденція наведеного зв'язку змінюється залежно від виду злочинних посягань: загальнокримінальна корислива злочинність неповнолітніх тісніше пов'язана з корисливою злочинністю молоді та дорослих, ніж насильницька.

Насильницька злочинність неповнолітніх відрізняється від такої ж дорослих. Пояснюється це тим, що названий вид злочинності проявляється в різних сферах життєдіяльності: у неповнолітніх – це дозвільна злочинність, у дорослих – побутова або професійна.

За даними аналізу територіального поділу найвищий рівень злочинної активності молоді за останні роки зафіксовано в Дніпропетровській, Луганській, Миколаївській, Запорізькій, Харківській областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві. Середні показники мають Херсонська, Кіровоградська області, найнижчий – Житомирська, Полтавська, Сумська, Київська, Черкаська, Чернігівська та Вінницька області.

Загальновідомо, що великі промислові центри, портові та курортні міста мають здебільшого найвищі показники злочинності молоді. Порівнюючи показники сільських районів, слід визначити схожість загальних кількісних та якісних характеристик:

тривала залежність між рівнем злочинності неповнолітніх і такими показниками, що характеризують регіон, питому вагу і загальну чисельність підлітків та молоді відносно загальної кількості населення: частку дієздатних, непрацюючих підлітків та тих, які не навчаються, засуджених осіб, побутових правопорушників (п'яниць, хуліганів тощо); осіб, котрі перебувають на різних медико-санітарних обліках (алкоголіків, психічно хворих, наркоманів);

регіональна залежність між рівнем злочинності неповнолітніх та розпадом їхніх сімей. Тут спостерігається майже повний збіг відношення рівня молодіжної злочинності до рівня розлучень у різних регіонах. Це дає підстави реально розглядати показники сімейного неблагополуччя в найширшому соціальному розмінні, визначити відповідно пріоритетні напрями виховної та профілактичної роботи з молоддю;

залежність між «привабливістю» для молодіжного дозвілля і місцем розташування певного населеного пункту, району та рівнем злочинності молоді. До 20–25 відсотків всіх злочинів, вчинених в обласному або найбільшому місті регіону, в центральному районі таких