Тільки держава має визначити соціальний статус молоді в суспільстві, надати їй можливість для всебічного розвитку, підвищення загальнокультурного та професійного рівня.

У міжнародному праві одержало загальне визнання положення, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони й піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Необхідність особливого захисту дітей вперше проголошено у Женевській декларації прав дитини 1924 р., потім підтверджено у Загальній декларації прав людини 1948 р., Декларації прав дитини 1959 р і закріплено в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (ст. 10), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (статті 23 і 24), у Конвенції про права дитини 1959 р. (статті 1-41).

Про визнання світовим співтовариством важливості цієї проблеми свідчить те, що на 1 травня 1996 р. Конвенцію про права дитини ратифікували (чи приєдналися до неї) 187 держав.

Україна ратифікувала згадані вище конвенції і взяла на себе
зобов'язання відповідно до п 1 ст. 19 Конвенції про права дитини
вжити всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітницьких заходів щодо захисту дітей від усіх форм фізичного і психічного насильства, образи чи зловживань, недбалого піклування чи його відсутності [5, с.110].

На жаль, у нашій країні, як і в усьому світі, діти й підлітки стають жертвами злочинів.

Кількість правопорушень, що вчинюються проти дітей, зростає з кожним роком: безпритульність, злидні, посягання статевих злочинців, жорстокі побої, викрадення і продаж іноземцям – це, напевно, не всі біди, які іноді випадають на долю маленьких громадян України.

Останнім часом поширюються так звані «надбання цивілізації» – викрадення дітей з метою продажу на «чорному ринку», де ведеться торгівля людськими органами або використання у будинках розпусти чи порнобізнесі.

За даними Верховного Суду України за 1996-1997 рр., від таких злочинів, як: зґвалтування, розпуста, втягнення у проституцію, звідництво,
виготовлення і розповсюдження порнографічних предметів, постраждала
141 дитина, з них – 127 дівчаток, решта – хлопчики, віком переважно
від 10 до 13 років.

За результатами опитування. проведеного Львівським обласним центром соціальних служб для молоді «Довіра» разом з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх у 1998 р., з 514 осіб (228 хлопців і 286 дівчат віком від 14 до 20 років) 25% опитаних були жертвами злочинців або злочинних угрупувань.

Отже, є очевидним: у нашій країні дитина зі значною ймовірністю може стати об'єктом злочинного посягання. А це, у свою чергу, зумовлює необхідність розроблення методики, спрямованої на запобігання вчиненню злочинів проти неповнолітніх.

Вченими-кримінологами встановлено, що деяким категоріям осіб притаманні риси психологічного, фізичного, морального характеру, які створюють підвищену можливість таких людей стати жертвами злочину. Неповнолітні теж входять у число осіб з підвищеною віктимністю. Причому, віктимні риси, характерні для останніх, можна поділити на дві групи – загальні та індивідуальні.

До загальних (притаманних підлітковому вікові як такому) належать довірливість, наївність, допитливість, невміння адекватно реагувати на ситуацію, відставання психічного розвитку від фізичного, перевага у психічній діяльності процесів збудження над гальмуванням. а інколи просто фізична слабкість.

Індивідуальні віктимні властивості можуть бути поділені,
в свою чергу, на біопсихологічні, власне психологічні та соціально-психологічні. До власне психологічних відносять агресивність,
навіюваність, ригідність, тривожність, жорстокість, необ'єктивну оцінку можливостей, схильність до ризику, конформність, емоційну неврівноваженість або наявність однієї чи поєднання декількох акцентуацій характеру.

Другим блоком факторів, що можуть підвищувати вразливість неповнолітніх, є соціально-психологічні, до яких належать:
потреба у спілкуванні, самоствердженні, то загострюються у
підлітковому віці як в жодному іншому і, звідси, підвищена
орієнтація на групу, а також «важковиховуваність», правова необізнаність, незнання головних методів забезпеченню особистої безпеки та адиктивна поведінка.

До біопсихологічних факторів відносять тип темпераменту, наявність рис характерних для одного з патопсихологічних симптомокомплексів (шизофренічний, психопатичний, олігофренічний, органічний патопсихологічний синдроми, психогенна дезорганізація психічної діяльності).

Вивчення та дослідження віктимних рис неповнолітніх,
проведення психокорекцінної роботи з дітьми спрямованої на
усунення таких властивостей є важливою ланкою профілактики злочинних посягань на них.

Вдосконалення методів психодіагностики названих небезпечних вад та використання ефективних програм з психокорекції – запорука безпеки неповнолітніх

Діяльність із запобігання злочинам що традиційно здійснювалася переважно від злочину або від злочинця потребує значної переорієнтації у бік віктимолопчної профілактики, головне призначення якої допомогти особі уникнути небезпеки стати жертвою злочину. Це дозволить
охопити превентивним впливом велику кількість людей – потенційних жертв злочину

Можна виділити такі основні форми забезпечення особистої безпеки неповнолітніх.

1. Правові заходи . Ця форма полягає у створенні належної правової бази для захисту дітей від злочинних посягань забезпечення належних умов для реального втілення у життя даних нормативних актів.

2. Соціально-педагогічні заходи До них можна віднести групові та індивідуальні бесіди навчання тактичним і психологічним прийомам безпечної поведінки в умовах загрози злочинного посягання, тимчасовий нагляд з метою корекції поведінки у випадках, коли це необхідно тощо [4, с.91].

Корисною у запобіганні злочинам проти неповнолітніх є правова та педагогічна робота з батьками, які, по-перше, краще за інших знають своїх дітей їх слабкі та сильні сторони і, по-друге, саме батьки можуть здійснювати найефективніший вплив на них.

З урахуванням цих особливостей може бути запропонована система загальних рекомендацій батькам щодо дітей спрямована на запобігання найбільш поширених злочинів (наприклад, при майнових посяганнях звертати увагу скільки грошей бере