хронічні впливи, що викликають негативні переживання, зниження адаптивних здібностей, утрата контролю над ситуацією, стан безпорадності і безнадійності, що виникає при порушенні соціальної пристосованості, є для дослідників біхевіористського напрямку частково співпадаючими поняттями, що описують клінічну структуру депресивних розладів дітей-інвалідів.
Терапевтичні схеми випливають з передбачуваної структури основного дефекту. Терапія заснована на зміні ситуації, навчанні в особливих умовах, що дозволяють шляхом позитивного підкріплення зруйнувати паттерни депресивного стилю поводження, зміцнюючи поведінкову активність. Систематична десенсибілізація, метою якої є зниження тривоги чи тренування наполегливості, призначена для того, щоб повернути індивіду контроль над міжособистісними відносинами.
Цікаво відзначити, що психоаналітична і біхевіористська моделі, незважаючи на постійну декларацію розходжень в методологічних підходах, використовують досить подібні схеми. Єдина істотна відмінність полягає в тому, що для психоаналізу подібна навчена безпорадність відноситься до ранніх періодів онтогенезу і зв'язана з найбільш значимими для дитини оточуючими людьми, відтворюючись потім протягом життя. У рамках біхевіористської концепції навчена безпорадність чисто функціональна і може формуватися на будь-якому етапі онтогенезу.
Використання біхевіористської моделі переживань, як показано великим числом авторів, досить переконливе для вузького класу невротичних депресивних розладів і розладів адаптації, в тому числі і зв’язаних з інвалідністю.
Розділ 2. Дослідження рівня особистісної адаптованості дітей-інвалідів
2.1. Методика дослідження
Для дослідження адаптованості особистості дітей-інвалідів нами була використана методика розроблена Фурман А. [35]. Під особистісною адаптованістю, на нашу думку, слід ро-зуміти порівняно усталену тенденцію функціонування внутрішнього світу індивіда, яка у своєму сутнісному вияві характеризується наявністю гармонійності, відповідності або злагодженості між цілями індивіда та результатами, що досягаються ним у процесі життєдіяльності. Підкреслимо, що міра такої злагодженості може бути різною. Проте психологічна ситуація в усіх випадках особистісної адаптованості така, що дитина почуває себе впевнено, спокійно, врівноважено, безпечно і навіть комфортно. І це, незважаючи на постійне виникнення навчальних, міжособистісних та іншого різновиду труднощів і пере-шкод на шляху до задоволення своїх потреб. Оче-видно, що хороша адаптованість особистості пов'язана з відсутністю таких характерологічних рис, як три-вожність, нейротизм, ригідність тощо.
Тест-опитувальннк особистісної адаптованості містить:
бланк, що заповнюється кожним учнем індивідуально;
ключ для психолога;
класифікацію показ-ників особистісної адаптованості школярів.
У Додатку дається приклад заповненого бланку одним з опитуваних. Верхня частина - дані про опитуваного учня та коротка інструкція, нижня - висновок психолога, а середня - це таблиця, що складається з одного запи-тання, п'ятнадцяти складових зовнішнього і внут-рішнього світу школяра та п'яти можливих варіантів відповідей у кожному випадку. При цьому все поле життєдіяльності школяра розділено на чотири сфе-ри: "школа'', "сім'я", "вулиця", "власне Я", і в кож-ній із цих сфер зафіксовані найголовніші компоненти, з якими він постійно вступає у взаємодію (товариші по класі, вчителі тощо). Таким чином шляхом самооцінки опитуваний визначає своє ставлення до навко-лишнього світу, оточуючих його людей і самого себе.
Оцінка й самооцінка не тільки визначають позитивне чи негативне ставлення до всього того, що утворює сферу Я особистості, а й є показником безпеки чи небезпеки, яким ця особистість керується у взаєминах із середовищем. На цьому, власне, й базується концептуальне обґрунтування п'яти рівнів функціонування оцінкової активності, повна безпека - переважно безпека - суб'єктне відчуження - переважно небезпека - явна небезпека.
З іншою боку, фактор ставлення - важлива умова суб'єктивного прийняття дитиною позицій і вимог педагога, навчально-виховних завдань загалом, колективу школярів тощо. Будь-який рівень прийняття створює відпо-відний режим функціонування особистісних процесів дитини (мотиви, емоції, воля, інтелект тощо), а тому є сутнісним інтегральним показником того, як саме протікає його соціально-психологічна адаптація.
Процедуру опитування доцільно, на нашу думку, проводити з усією групою одночасно, хоч опитувальник з успіхом може використовуватися і в індивідуальній роботі. Адже при груповій роботі психолог у разі необхідності пояснює зміст запитань (практика показує, що це стосується передусім пунк-тів 5, 14, 15) одразу всій групі, що знижує затрати часу. Час заповнення бланку відповідей не фіксується. Водночас практика показала, що шко-лярі 7-9 класу витрачають на цю роботу 10-15 хв., а за умови повторного тестування час скорочується приблизно на 5 хв.
За шкалою ставлень (Додаток ) відповідь “дуже позитивне” оцінюється 5 балами, “позитивне” – 4, “нейтральне” і за відсутності самооцінки –0, “негативне” – -4, і “вкрай негативне” – -5 балами.
Для оцінки рівня адаптованості пропонується використовувати порівняльну таблицю, яку пропонує Фурман А., і яка отримана ним в результаті узагальнень достатньо широких статистичних досліджень рівня адаптованості по даній методиці школярів різних вікових груп (Таблиця 2.1).
Завдяки простоті проце-дури опитування та обробки результатів психологічного обстеження і найголовніше - ґрунтовності запропонованої шкали особистісної адаптованості дана методика може бути використана в для діагностування особистості в соціально педагогічній роботі з дітьми-інвалідами. До її незаперечних переваг, на нашу думку, слід відвести достатньо високу надійність показників особистісної адаптованості-дезадаптованості [35; 62], перед-усім стосовно визначення тих груп школярів, котрі перебувають на різних полюсах психологічного ком-форту, внутрішньої гармонії з оточенням та самими собою.
Таблиця 2.1
Таблиця для оцінювання рівня адаптованості [35; 62]
Рівні особистісної адаптованості |
Класи
2-гі |
3-ті |
4-ті |
5-ті |
6-ті |
7-мі |
8-мі |
9-ті |
10-ті | 11-ті
1. Дуке висока адаптованість |
75 |
74-67 | 75-70 |
74-73 |
72-71 |
75-67 |
68-65 |
66-64 |
66-59 |
67-65
2. Висока адаптованість |
74-73 |
66-62 | 69-65 |
72-68 |
70-68 |
66-63 | 64-60 |
63-59 |
58-56 |
64-60
3. Середня адаптованість |
72-70 |
61-57 |
64-61 |
67-66 |
67-63 |
62-59 |
59-55 |
58-53 |
55-48 |
59-53
4. Низька адаптованість |
69-66 |
56-52 |
60-56 |
64-59 |
62-57 |
58-54 |
54-48 |
52-49 |
47-38 |
52-46
5.Неочевидна неадаптованість |
65-59 |
51-43 |
55-48 |
58-51 |
56-52 |
53-49 |
47-36 | 48-43 |
37-31 |
45-35
6. Очевидна