42-36 |

47-42 |

50-44 |

51-47 |

48-41 |

35-31 | 42-35 |

30-25 |

34-29

7. Ситуативна дезадаптованість |

48-39 |

34-32 |

41-35 |

43-35 |

46-38 |

40-34 |

30-24 |

34-28 |

24-16 |

28-21

8 Стійка

дезадаптованість |

38-27 |

31-19 |

34-15 |

34-30 |

37-29 |

33-27 |

23-14 |

27-17 |

15-5 |

20-18

9 Критична дезадаптованість |

26-18 |

18-14 |

14-9 |

29-10 |

28-9 |

26-18 |

13-3 |

16-6 |

4-32 |

17-16

Дана методика дає змогу виявити учнів з більш-менш сформованими негативними тенден-ціями реагування на проблеми власного життя. Адже Я-копцепція найдезадаптованішої дитини інваліда є тотально негативною - розбитою або втраченою: песимізм, фрустрації, внутрішня капітуляція — це, на жаль, реальні факти його життя, що за умов слабкого харак-теру та відсутності значимих соціальних зв'язків можуть призвести до депресивного стану або, навіть, до суїциду (самогубства). Закономірно, що в цьому випадку психолог або соціальний педагог може і повинен допомогти учневі внутрішньо здолати критичний рівень дезадаптованості, а отже, запобігти непоправному.

Для більш “тонкого” дослідження нами пропонується вдосконалити дану методику і не спинятися на оцінюванні загального рівня адаптованості-неадаптованості, а будувати ще й профіль адаптованості особистості школяра, відкладаючи по осі значення для чотирьох сфер, відносно до яких досліджується відношення учня. Тоді наявність від’ємних значень вказує на “проблемні” місця в адаптованості особистості. Для цього результати дослідження фіксуються за формою наведеній в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Групування результатів діагностики особистісної адаптованості для побудови профілю

Дата | Школа | Сім’я | Вулиця | Власне Я | Всього

22.11.2003 | 5 | 20 | 0 | 9 | 34

Для ілюстрації на рис. 2.1 побудовано такий профіль одного з учнів за результатами, наведеними в Додатку.

Рис. 2.1. Профіль адаптованості особистості школяра

Крім того, така форма представлення результатів діагностування дозволяє не тільки робити висновок про загальний рівень адаптованості-неадаптованості особистості дитини, вона дозволяє і проводити оперативний моніторинг за змінами адаптованості як у загальному, так і по окремим сферам і, таким чином, забезпечувати “обернений” зв’язок у процесі корекційної роботи з дітьми-інвалідами. Через це дана методика нами пропонується ще і в якості інструмента оперативного контролю за результатами соціально-педагогічної допомоги. При цьому ми виходимо з того, що найперше результати психолого-педагогічної роботи проявляться не у виправленні “перекосів” у розвитку особистості (це більш тривалий процес), а у зміні відношення особистості до оточуючого її світу, в тому числі і тих сфер, де дитина-інвалід, яка відвідує школу, найбільше вступає в соціальні контакти [5; 94].

2.2. Результати діагностування

Для дослідження рівня особистісної адаптованості дітей-інвалідів була сформована експериментальна група з 14 дітей-інвалідів (які відвідують школи №179, №75 та №181 м. Києва) 6-8 класів. Опитування проводилося , за формою, приклад якої наведено в додатку. Результати опитування фіксувалися за формою таблиці 2.2. Результати діагностування наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Зведені результати діагностики адаптованості особистості експериментальної групи

номер | Прізвище, ім’я | Сфера | всього

Школа | сім’я | Вулиця | Власне Я

1 | Носаченко І. | 0 | 10 | 9 | 10 | 29

2 | Гаврюш В. | 12 | 20 | 8 | 5 | 33

3 | Бойко О. | 15 | 11 | 16 | 2 | 44

4 | Лисенко С. | 8 | 15 | 0 | 4 | 27

5 | Петрик О. | 4 | 10 | 4 | 9 | 27

6 | Шпук Д. | -4 | 20 | 0 | 8 | 24

7 | Штихно О. | 4 | 15 | 0 | 9 | 28

8 | Плахута О. | -10 | 10 | 16 | 0 | 16

продовження таблиці 2.3

9 | Скриннік А. | 8 | 20 | 10 | 9 | 47

10 | Овдієнко О. | 5 | 18 | 8 | 6 | 37

11 | Деньгуб О. | -9 | 20 | 0 | 10 | 21

12 | Вербицький В. | 16 | 20 | 0 | 4 | 40

13 | Ковальчук А. | 12 | 15 | 8 | 2 | 37

14 | Лось А. | 15 | 20 | 4 | 4 | 43

Середні | 5,43 | 16,00 | 5,93 | 5,86 | 32,36

Як видно з таблиці 2.3, сферою, де діти-інваліди є найбільш адаптованими є сім’я (Рис.2.2).

Рис.2.2. Середні значення рівня адаптованості експериментальної групи

Об’єктивно і очікувано найнижчий рівень адаптованості практично в усіх опитуваних є вулиця, що вказує на обмеженість соціальних контактів. Однак інша сфера, де діти-школярі вступають у соціальні контакти – школа, також не вирізняється високим рівнем адаптованості. Вісім опитуваних (57%) проявляють дезадаптованість в цій сфері, що вказує на труднощі в спілкуванні не тільки “на вулиці”, але і в шкільному колективі. Одинадцять опитуваних проявляють дезадаптованість в сфері власного “Я” (79%), що вказує на наявність негативних установок щодо власного “Я”.

Практично всі опитувані мають загальну дезадаптованість, бали менше 48, причому тільки двоє знаходяться “біля верхньої межі”. Решта опитуваних проявляють значну загальну дезадаптованість, що вказує на необхідність проведення корекційної роботи, спрямованої в першу чергу на підвищення адаптованості особистості дітей-інвалідів.

2.3. Рекомендації щодо корекційної роботи по підвищенню особистісної адаптованості дітей-інвалідів

Як показали результати діагностики особистісної адаптованості дітей-інвалідів, однією з ключових проблем, є проблема дезадаптованості особистості в сфері “власного я”, що зумовлює виникнення стану, близького до депресивного. На нашу думку, основна робота, має проводитися в напрямку самосвідомості, подолання негативних установок щодо себе. Основу даного підходу складає припущення про домінуючі впливи когнітивних процесів на структуру самосвідомості людини.