Тема: Вплив емоцій на діяльність і об’єктивні методи контролю емоційного стану людини

ЗМІСТ

ВСТУП

Все на світі – і те, без чого насправді не можна жити, і різні дрібниці, – людина сприймає емоційно, тобто як переживання. За своєю силою ці переживання коливаються від ледве помітного настрою до всепоглинаючої пристрасті або бурхливого афекту, а за тривалістю бувають короткочасними або стійкими.

Сучасною наукою доведений тісний взаємозв’язок емоцій і вольової активності та закладений фундамент для вивчення взаємозв’язків між емоціями, мотивацією та поведінкою. Разом із тим, одна з найбільш серйозних проблем психології полягає в тому, що більшість теорій особистості, теорій поведінки і теорій емоцій мало пов’язані один з одним. Зовсім характерним є той факт, що автори багатьох теорій особистості недооцінюють проблему емоцій. Дослідники емоцій, як правило, аналізують лиш одну або декілька складових емоційного процесу – його нейрофізіологічний, експресивний або феноменологічний компонент. При цьому вони, за деякими винятками, майже не співвідносять свої дані з даними теоріями особистості і даними теорії поведінки. Тому проблеми, пов’язані із впливом емоцій на емоційний стан і діяльність людини, залишаються актуальними й досі.

1. ВПЛИВ ЕМОЦІЙ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

Емоцій можна виділити безліч. Але, подібно до того, як розмаїття кольорової палітри походить від змішування трьох або чотирьох основних кольорів, так само і все безкінечне розмаїття емоційного життя зумовлене змішуванням декількох первинних, або базисних емоцій. Кожна емоція має свою валентність (модальність, знак). У залежності від цієї валентності виділяють чотири пари базисних емоцій, протилежних одна одній за своїм знаком. Ці пари виглядають наступним чином: задоволення – огида, радість – горе, впевненість – страх, торжество – ярість. Існують такі емоції, які сприяють підвищенню психологічної ентропії, і емоції, які, навпаки, полегшують конструктивну поведінку. Подібний підхід дозволяє віднести ту чи іншу емоцію до розряду позитивних або негативних у залежності від того, як вона впливає на внутриособистісні процеси та процеси взаємодії особистості з найближчим соціальним оточенням при врахуванні більш загальних етологічних і екологічних факторів.

Базисні (первинні) емоції людини співпадають з емоціями тварин. Але на відміну від тварин у людини на основі емоцій (які мають, як правило, ситуативний характер) формуються і більш складні переживання, які називають почуттями. Почуття визначаються не тільки безпосередньо поточним моментом, але також минулим і майбутнім людського життя. Традиційно виділяють чотири основних групи почуттів: моральні, інтелектуальні, практичні та естетичні.

Особливістю емоцій і почуттів є їх тісний зв’язок із потребами. Наприклад, коли людині вдається отримати бажане, досягнути наміченого результату, то він переживає емоцію задоволення, а отже і почуття задоволення. І навпаки, якщо в нього це не виходить, то він починає злитися, або впадає в печаль тощо.

Згідно до теорії відомого радянського дослідника П.В. Симонова, емоція є відображення мозком людини і тварин будь-якої актуальної потреби (її якості та величини) та ймовірності (можливості) її задоволення, яку мозок оцінює на основі генетичного або раніше набутого індивідуального досвіду [7, c.888].

Сенс цього визначення в наступному. І людина, і тварини – це такі істоти, які завжди, у будь-який момент свого життя, чогось потребують (наприклад, їжі, відпочинку, безпеки, спілкування, визнання оточуючими тощо). Тому для задоволення своїх численних потреб вони постійно роблять якісь дії. А для того, щоб ці дії були успішними, індивіду недостатньо мати об’єктивну інформацію про середовище (в т.ч. і про внутрішнє середовище його організму) як таке. Йому необхідно виділити з цього середовища те, що об’єктивно для нього значиме в плані задоволення найбільш нагальної потреби (або потреб).

Іншими словами, мозок, працюючи як своєрідний біологічний комп’ютер, постійно розподіляє потреби організму і особистості за ступенем їх значимості та оцінює ймовірність їх задоволення. Цей процес розподілу та оцінки є емоційним життям. Завдяки ньому забезпечується вибірковість (пристрасність) психічного відображення дійсності. Виступаючи посередником між мотиваційною сферою (волею) та пізнавальними процесами (інтелектом), емоції не тільки виділяють значиме в психічних образах, які відображають дійсність, але також фіксують зміни цього значимого в результаті діяльності людини або в результаті змін ситуації, які походять безпосередньо від індивіда.

При цьому значима інформація виділяється і оцінюється (тобто переживається) не тільки у сфері теперішнього часу, але також у сферах минулого та майбутнього. І не тільки в реальному просторі, але й в ідеальному (ірреальному), наприклад, у мріях, фантазіях, спогадах тощо. Тому завдяки емоціям людина може не тільки заздалегідь уявити, але й буквально пережити можливі наслідки дій, що вживаються, або навпаки, переживати з-за того, що відбувалося в минулому. Так, забезпечуючи вибірковість психічного відображення дійсності, емоції регулюють життєдіяльність індивіда. Справедливість цієї тези підтверджується великою кількістю життєвих і наукових даних.

В результаті тривалого вивчення емоційної сфери особистості психологи виділили три головні її характеристики, або якості. Це емоційний тонус, емоційна збудливість та емоційна стійкість. Емоційний тонус – це той настрій, в якому перебуває даний індивід (бурхливий, пригнічений, спокійний тощо) в процесі повсякденного життя, а також при зустрічі з об’єктивними труднощами та різними невдачами, неприємностями, образами (невпевненість, розгубленість, пригніченість або ж упевненість в собі, підвищена активність тощо). Ззовні емоційний тонус зазвичай виражається у вигляді міміки, пантоміміки (жестикуляції), зміні тону голосу та вегетативних реакцій (блідість, почервоніння, виділення поту, тремтіння, тремор, надмірне напруження або розслаблення м’язів тощо).

Більшість учених, як і звичайні люди, нефахівці, поділяють емоції на позитивні та негативні. Подібна дещо узагальнена класифікація емоцій