Флегматик – людина із сильною, урівноваженої, але інертної н/с, унаслідок чого реагує повільно, неговіркий, емоції виявляються уповільнено (важко розсердити, розвеселити); має високу працездатність, добре пручається сильним і тривалим подразникам, труднощям, але не здатний швидко реагувати в несподіваних нових ситуаціях. Міцно запам'ятовує все засвоєне, не здатний відмовитися від вироблених навичок і стереотипів, не любить змінювати звички, розпорядок життя, роботу, нових друзів, важко й уповільнено пристосовується до нових умов. Настрій стабільне, рівне. І при серйозних неприємностях флегматик залишається зовні спокійним.

Меланхолік – людина зі слабкою н/с, що володіє підвищеною чутливістю навіть до слабких подразників, а сильний подразник уже може викликати "зрив", "стопор", розгубленість, "стрес кролика", тому в стресових ситуаціях (іспит, змагання, небезпека і т.п.) результати діяльності меланхоліка можуть погіршитися в порівнянні зі спокійною звичною ситуацією. Підвищена чутливість приведе до швидкого стомлення і падіння працездатності (потрібно більш тривалий відпочинок). Незначний привід може викликати образу, сльози. Настрій дуже мінливий, але звичайно меланхолік намагається сховати, не виявляти зовні своїх почуттів, не розповідає про свої переживання, хоча дуже схильний віддаватися переживанням, часто смутний, подавлений, невпевнений у собі, тривожний, у нього можуть виникнути невротичні розлади. Однак, володіючи високою чутливістю н/с, меланхоліки часто мають виражені художні й інтелектуальні здібності.

3. Характер

Характер – це каркас особистості, у який входять тільки найбільш виражені і тісно взаємозалежні властивості особистості, що чітко виявляються в різних видах діяльності. Усі риси характеру – це риси особистості, але не всі риси особистості – риси характеру. Характер – індивідуальне сполучення найбільш стійких, істотних особливостей особистості, що виявляються в поводженні людини, у визначеному відношенні: 1) до себе (ступінь вимогливості, критичності, самооцінки); 2) до інших людей ( чи індивідуалізм колективізм, чи егоїзм альтруїзм, чи жорстокість доброта, чи байдужність чуйність, чи брутальність увічливість, чи облудність правдивість і т.п.); 3) до дорученої справи (лінь, працьовитість, акуратність чи неохайність, чи ініціативність пасивність, чи посидючість нетерплячість, чи відповідальність безвідповідальність, організованість і т.п.); 4) у характері відбиваються вольові якості: готовність переборювати перешкоди, щиросердечний і фізичний біль, ступінь наполегливості, самостійності, рішучості, дисциплінованості.

Окремі властивості характеру залежать друг від друга, зв'язані один з одним і утворять цілісну організацію, що називають структурою характеру. У структурі характеру виділяють дві групи рис. Під рисою характеру розуміють ті чи інші особливості особистості людини, що систематично виявляються в різних видах його діяльності і по який можна судити про його можливі вчинки у визначених умовах. До першої групи відносять риси, що виражають спрямованість особистості (стійкі потреби, установки, інтереси, схильності, ідеали, мети), систему відносин до навколишнього дійсності й індивідуально-своєрідні способи здійснення, що представляють собою, цих відносин. До другої групи відносять інтелектуальні, вольові й емоційні риси характеру.

Висновок

Отже, індивідуальні (індивідуально-психологічні) особливості людини – це особливості психічних явищ (процесів, станів і властивостей), що відрізняють людей друг від друга.

Індивідуальні відмінності, природною передумовою яких виступають особливості нервової системи, мозку, створюються і розвиваються в ході життя, у діяльності і спілкуванні, під впливом виховання і навчання, у процесі взаємодії людини з навколишнім світом у самім широкому значенні цього слова.

Індивідуальні розходження є предметом вивчення диференціальної психології.

Література: