Психологічний стан людини і вміння керувати собою

ПЛАН

Вступ

Етимологічно слово "психіка" (грец. душу) має двоїсте значення. Одне значення несе значеннєве навантаження сутності якої-небудь речі. Психіка – це сутність, де внеположность і різноманіття природи збирається до своєї єдності, цей віртуальний стиск природи, це відображення об'єктивного світу в його зв'язках і відносинах.

Психічне відображення не є дзеркальним, механічно пасивним копіюванням світу (як чи дзеркало фотоапарат), воно сполучено з пошуком, вибором, у психічному відображенні інформація, що надходить, піддається специфічній обробці, тобто психічне відображення – це активне відображення світу в зв'язку з якоюсь необхідністю, з потребами, це суб'єктивне виборче відображення об'єктивного світу, тому що належить завжди суб'єкту, поза суб'єктом не існує, залежить від суб'єктивних особливостей. Психіка – це "суб'єктивний образ об'єктивного світу".

Психіку не можна звести просто до нервової системи. Психічні властивості є результатом нейрофізіологічної діяльності мозку, однак містять у собі характеристики зовнішніх об'єктів, а не внутрішніх фізіологічних процесів, за допомогою яких психічне виникає. Перетворення сигналів, що відбуваються в мозку, сприймаються людиною як події, що розігруються поза ним, у зовнішньому просторі і світі. Мозок виділяє психіку, думку подібно тому, як печінка виділяє жовч. Недолік цієї теорії в тім, що ототожнюють психіку з нервовими процесами, не бачать якісних відмінностей між ними.

Психічні явища співвідносяться не з окремим нейрофізіологічним процесом, а з організованими сукупностями таких процесів, тобто психіка - це системна якість мозку, реалізована через багаторівневі функціональні системи мозку, що формуються в людини в процесі життя й оволодіння їм історично сформованими формами діяльності і досвіду людства через власну активну діяльність. Таким чином, специфічно людські якості (свідомість, мова, праця й ін.), людська психіка формуються в людини тільки прижиттєво, у процесі засвоєння їм культури, створеної попередніми поколіннями. Таким чином, психіка людини містить у собі щонайменше три складових: зовнішні світи, природу, її відображення - повноцінну діяльність мозку – взаємодія з людьми, активну передачу новим поколінням людської культури, людських здібностей.

Психічне відображення характеризується поруч особливостей:

1. Поняття психічного стану

Психіка людини – якісно більш високий рівень, чим психіка тварин (Homo sapiens – людина розумний). Свідомість, розум людини розвивалися в процесі трудової діяльності, що виникає в силу необхідності, здійснення спільних дій для добування їжі при різкій зміні умов життя первісної людини. І хоча видові біолого-морфологічні особливості людини стійкі вже протягом 40 тисячоріч, розвиток психіки людини відбувалося в процесі трудової діяльності. Таким чином, матеріальна, духовна культура людства – це об'єктивна форма втілення досягнень психічного розвитку людства.

У процесі історичного розвитку суспільства людина змінює способи і прийоми свого поводження, трансформує природні задатки і функції у вищі психічні функції – специфічно людські, історично обумовлені форми пам'яті, мислення, сприйняття (логічна пам'ять, абстрактно-логічне мислення), опосередковані застосуванням допоміжних засобів, мовних знаків, створених у процесі історичного розвитку. Єдність вищих психічних функцій утворить свідомість людини.

Психіка складна і різноманітна по своїх проявах. Звичайно виділяють три великі групи психічних явищ, а саме:

3) психічні властивості.

Психічні процеси – динамічне відображення дійсності в різних формах психічних явищ.

Психічний процес – це плин психічного явища, що має початок, розвиток і кінець, що виявляється у виді реакції. При цьому потрібно мати на увазі, що кінець психічного процесу тісно зв'язаний з початком нового процесу. Звідси безперервність психічної діяльності в стані пильнування людини.

Психічні процеси викликаються як зовнішніми впливами, так і роздратуваннями нервової системи, що йдуть від внутрішнього середовища організму.

Усі психічні процеси підрозділяються на пізнавальні – до них відносяться відчуття і сприйняття, представлення і пам'ять, мислення й уява; емоційні – активні і пасивні переживання; вольові – рішення, виконання, вольове зусилля; і т.д.

Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поводження і діяльності людини.

У складній психічній діяльності різні процеси зв'язані і складають єдиний потік свідомості, що забезпечує адекватне відображення дійсності і здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси протікають з різною швидкістю й інтенсивністю в залежності від особливостей зовнішніх впливів і станів особистості.

Під психічним станом варто розуміти визначений в даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що виявляється в підвищеній чи зниженій активності особистості.

2. Вплив психічного стану людини на її поведінку

Кожна людина щодня випробує різні психічні стани. При одному психічному стані розумова чи фізична робота протікає легко і продуктивно, при іншому – важко і неефективно.

Психічні стани мають рефлекторну природу: вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних факторів, ходу роботи, часу і словесних впливів (похвала, осудження і т.п.).

Найбільш вивченими є:

Цікаві дослідження маються про особливому, творчому, стані особистості, що називають натхненням.

Вищими і стійкими регуляторами психічної діяльності є властивості особистості.

Під психічними властивостями людини варто розуміти стійкі утворення, що забезпечують визначений якісно-кількісний рівень діяльності і поводження, типовий для даної людини.

Кожна психічна властивість формується поступово в процесі відображення і закріплюється в практиці. Воно, отже, є результатом відбивної і практичної діяльності.

Властивості особистості різноманітні, і їх потрібно класифікувати відповідно до угруповання психічних процесів, на основі яких вони формуються. А виходить, можна виділити властивості