Психологічні аспекти політичної діяльності, психологія масових явищ

План:

1. Психологія політичної діяльності

2. Психологічний зміст праці в політиці

3.  Прийоми та методи в політиці

4. Визначення психолого-політичних масових явищ

5. Характеристика масових явищ, як виконання політичних рішень

ВСТУП

Визнання політики як невід'ємної частини людського життя — ідея, що іде своїми корінням глибоко в історію. Людина є політичною у такій же мірі, як біологічною, фізіологічною, соціальною і т.д.

Ще античні мислителі задавалися питаннями про природу політичного життя. Так, Аристотель доводив, що займатися політикою людини спонукує його власна природа. «Держава, — говорив він, — належить тому, що існує по природі... і людина по природі своєї є істотою політичною, а той, хто в силу своєї природи, а не унаслідок випадкових обставин, живе поза державою, — або недорозвинена в моральному змісті істота, або надлюдина.»

Наступна історія політичної думки збагатила представлення про політику як театр дії різноманітних людських потреб і придбаних, і уроджених. Серед них шляхетність і жадібність, любов і ненависть, прагнення до домінування і солідарність, потреба у волі і бажання бути частиною групи.

Визнання важливості вивчення психології як рушійної сили політичного поводження в наші дні одержало вже не тільки загальнофілософську, але і конкретно-наукову форму. Саме політична психологія в другій половині XX століття приступила до дослідження тих факторів, що мотивують включення людини в політику й участь у різних її формах. Психологічна наука, використовувана для розуміння політичних феноменів, диктує і свій підхід до дослідження, свій кут зору на людський вимір політики.

Насамперед, увагу політичних психологів ще у минулому столітті залучили масові стихійні форми політичної поведінки, такі як стихійні бунти, демонстрації, паніка, поведінки натовпу. Починаючи з робіт французького дослідника Гюстава Лебона, політична психологія займається пошуком рушійних сил таких типів політичної дії і знаходить їх, переважно, в ірраціональних, тобто несвідомих структурах психіки людини. Серед вітчизняних психологів цією проблемою особливо цікавився В. М. Бехтерев, що запропонував пояснення впливу натовпу на особистість через механізми вселяння й утворення не тільки індивідуальних, але і колективних рефлексів.

Політичну психологію цікавить не тільки несвідомі прояви людської психології. Особливий інтерес представляє вивчення політики як організованої діяльності, де раціональні інтереси, усвідомлені цілі перетворюються в ті чи інші політичні дії.

З психологічної точки зору важливі обидва ряди феноменів: і усвідомлена політична участь громадян, раціональна постановка ними політичних цілей і прояву ірраціональних імпульсів, неусвідомлена політична активність.

Сучасне політичне життя дає чимало прикладів того, як ірраціональні психологічні механізми впливають на хід політичного процесу. Одним з найбільш яскравих прикладів є непояснене, на перший погляд, поводження депутатів парламенту на своїх засіданнях. Багато їхніх рішень були продиктовані не стільки раціональним розрахунком, особистими чи груповими інтересами, скільки взаємним емоційним зараженням у ході дискусії. Вищесказане і зумовлює актуальність теми даної роботи.

Метою роботи являється проаналізувати прояв і значення психологічних аспектів у політичній діяльності.

Завдання які ставилися при написанні роботи наступні:

Розкрити психологічний бік політичної діяльності;

Проаналізувати психологічний зміст праці в політиці;

Розглянути різні прийоми та методи в політиці;

Провести визначення психолого-політичних масових явищ

При написанні роботи використовувалися праці вітчизняних і зарубіжних фахівців.

ПСИХОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Будь-який історик, починаючи з часів античності, прагнув намалювати психологічні портрети, зрозуміти мотиви дій своїх героїв: політичних діячів, народів, груп суспільства. Психологія націй і класів глибоко цікавила багатьох філософів, представників суспільної і політичної думки. Один з найбільш яскравих прикладів - книга французького політичного мислителя першої половини XIX в. Алексіса де Токвіля «Демократія в Америці», що і сьогодні залишається багато в чому неперевершеним зразком аналізу національного характеру американців. Інший приклад - рання робота Ф. Енгельса «Положення робітничого класу в Англії» - одна з перших спроб дослідження класової психології Гозман Л.Я. Шестопал Е.Б. Политическая психология.» Ростов-на-Дону, изд. «Феникс»,1996.- 448 с..

Поза політикою людина розглядається як оператор, член малої групи, колективу, учень, пацієнт, клієнт, випробуваний у процесі вивчення і т.д. Політичною людина стає, коли вона вступає у відносини з владою з приводу контролю своїх доходів і витрат, своїх цивільних прав і обов'язків, волі пересування і волі совісті, коли вона стає виборцем чи особою, що обирається. Кожна людина неодмінно здійснює владу і як мінімум кориться влади, знаходячись у її полі.

Політична діяльність людей в державі здійснюється у формі політичної участі та політичного функціонування. Якщо політичне функціонування – це професійна політична діяльність, то політична участь – це здійснення чи підтримка громадянами певних акцій, здійснення тиску на органи влади з метою висловлення певних позицій та вимог. Участь буває колективна та індивідуальна, примусова і добровільна, активна і пасивна, традиційна і альтернативна, революційна та охоронна.

Психологічно політична активність особи зумовлена людською потребою належати соціуму, ідентифікувати себе зі своєю нацією, певною групою, партією чи організацією. Часто людина прилучається до політики, щоб стати частиною групи, осягнути почуття включеності в життя цілого суспільства Бурдяк В. І., Ротар Н. Ю. Політична культура, ідеологія, психологія: Навч. посіб. / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці : Рута, 2000. — 104с..

Зміст політичної діяльності визначається особливістю людей, яка виключає не тільки систему соціально значимих рис, що характеризують людей як чинників того чи іншого суспільства або спільності. При включенні особи до політичного життя важливими факторами важливим фактором виступають також індивідуально-психологічні риси особи. Адже людські пристрасті та індивідуальні здібності відіграють