Друге правило другої фігури силогізму є наслідком правила крайнього терміна.

Друга фігура силогізму має такі правила: 1. Більший висновок має бути судженням загальним; 2. Один із засновків —судження заперечне.

Щоб середній термін був розподіленим, один із засновків має бути заперечним. Але якщо один із засновків заперечний, то й висновок буде заперечним. У заперечному висновку предикат Р завжди розподілений, отже, він має бути розподільним і в засновку. Оскільки Р у другій фігурі посідає місце суб'єкта у більшому засновку, то він буде розподіленим тільки тоді, коли більший засновок загальний. Отже, у другій фігурі обидва засновки можуть бути ствердними, а більший засновок — частковим.

Друга фігура силогізму має такі модуси; ЕАЕ, АЕЕ. ЕІО, АОО.

Сутність другої фігури силогізму полягає в запереченні належності якого-небудь предмета або явища, до того чи іншого класу предметів. До умовиводів другої фігури ми вдаємося щоразу, коли необхідно довести, що конкретний предмет, який нас цікавить, не може бути віднесений до класу предметом, про котрий ідеться в більшому засновку. Висновок робиться на підставі відсутності у предмета тих ознак, які належать класу в цілому. Наприклад:

Спроба вбивства можлива тільки з прямим умислом.

У діях обвинувачуваного прямого умислу не установлено.

Отже, дія обвинувачуваного не може бути кваліфікована як спроба вбивства.

У судовій практиці друга фігура е логічною формою обгрунтування в тому чи іншому конкретному випадку, доказом неправильності кваліфікації скоєного, засобом спростування різноманітних положень, які не узгоджуються із загальним правилом і т. д.

9. Навести приклад софізму, в якому порушено закон тотожності.

Софізм - логічна помилка, якої свідомо, навмисно припускаються в процесі суперечки.

Прикладом такого софізму може бути наступний:

Гейзери – це гори, так як вулкани є горами, а гейзери є вулканами.

Тут порушено закон тотожності, так у висловлюванні “вулкани є горами” говориться про результат виверження у формі лави, а у висловлюванні “гейзери є вулканами” – про власне виверження у вигляді води чи пари.

10. Побудуйте спростування тези Т, користуючись аргументами:

В ; 2) А V В; 3) Т .

Побудуємо таблицю істинності для першого аргументу:

В | Т | В

І | І | Х | Х

І | Х | І | І

Х | І | Х | І

Х | Х | І | І

Припустимо істинність тези Т. Тоді, так як аргумент є істинним, В – хибне.

Побудуємо таблицю істинності для третього аргументу.

Т | А | Т

І | І | Х | Х

І | Х | І | І

Х | І | Х | І

Х | Х | І | І

Так як ми припустили істинність тези Т, то, так як аргумент є істинним, А – хибне.

Тоді побудуємо таблицю істинності для другого аргументу.

А | В | А V В

І | І | І

І | Х | І

Х | І | І

Х | Х | Х

Так як ми припустили істинність тези Т, то другий аргумент – істинний, а значить, А і В не можуть бути хибними одночасно.

А так як саме це ми і спостерігаємо, то теза Т – хибна.

Література

Анушат 3. Искусство раскрытия преступлений и законы логики. К., 1997.

Жалилский А.3. Профессиональная деятельность юриста. М., 1997.

Жеребкін В.Є. Логіка. Х.-К., 1998.

Кириллов В.Й., Старченко А.А. Логика. М., 1995.

Конверський А.Є. Логіка. К., 1998.

Малахов В.П. Нормативная логика в правовом мышлении. М., 1990.

Малахов В.П. Основы формальной логики. М., 1998.

Солодухин С.А. Логика для юристов. М., 1998.

Тофтул М.Г. Логіка. К., 1999.

Хоменко І.В. Логіка-юристам. К., 1997.