У результаті знайомства з прикладами використання контент-анализа можна переконатися в його універсальності, що дає можливість перевести текстову інформацію на мову цифр і відсотків.

Одночасно варто звернути увагу і на труднощі, зв'язані з використанням цього методу. Насамперед слід зазначити необхідність мати підготовлених експертів для одержання первинних оцінок ( які до того ж можуть бути і досить суб'єктивними ). Це, у свою чергу, створює труднощі для комп'ютеризації даного методу, тому що ЕОМ часто не може уловити окремі нюанси політичної заяви або дипломатичної ноти.

Статистичний метод дослідження політичної активності ставить своєю метою вивчення й аналіз закономірностей у поводженні виборців, у залежності від специфіки виборчих округів, стану суспільної свідомості громадян. Він базується на дослідженні результатів голосування виборців на виборах, референдумах, опитуваннях і даних державних статистичних органів.

Опитування суспільної думки може проводитися безпосередньо (у так званих "польових умовах"), за допомогою анкетування, інтерв'ю через засоби масової інформації (телефон, телебачення, радіо, преса, пошта), через комп'ютерні мережі . Техніка опитування базується насамперед на основі заздалегідь розроблених анкет, що складаються з закритих і відкритих питань. Основна проблема, яку приходиться вирішувати під час проведення опитувань суспільної думки, - це правильна побудова респондентського масиву - вибірки. Воно повинно бути репрезентативним, тобто відповідати структурі населення в даному об'єкті дослідження (країні, області, місті, районі, селі ). Як контрольні параметри вибірки беруться стать, вік, утворення, соціально-професійний статус опитаних, їхні політичні симпатії ( по необхідності ). Досвід показує, що за умови правильної побудови вибірки помилка в прогнозах може не перевищувати 1-2 відсотка.

Досить часто в політичній практиці використовують так називані експертні опитування, коли респондентами виступає не велика кількість громадян (від декількох сотень до декількох тисяч опитаних), а порівняно небагато фахівців, що займаються проблемами політики. При відповідному підборі експертів і відповідному рівні їхньої кваліфікації результати таких опитувань можуть бути дуже корисними.

Лабораторні експерименти використовуються під час моделювання політичних ситуацій з метою розробки правдоподібного сценарію можливих політичних подій і відповідних політичних рішень . Суть експерименту, як правило, полягає в тому, щоб знайти зв'язку між психологічними, політичними й іншими якостями людей, що приймають політичні рішення , з їх можливим політичним поводженням .

Використання різноманітних підходів до вивчення політичного життя має важливий сенс. Насамперед , хід політичних подій аналізується і прогнозується на основі вивчення політичної культури. Під політичною культурою розуміється не тільки культура політичного поводження, рівень його цивілізованості, але і цілісне сприйняття політичного буття, визначені традиції підходу і засвоєння нових явищ і реалій політичного життя . Такі традиції створюють ситуаційний простір для виконання визначених політичних дій, розробки курсу, на підставі якого приймаються рішення, розробляються форми боротьби за їхнє здійснення через владні відносини.

Розмаїтість підходів до вивчення політики обумовлено двоїстим характером цього явища. Політика, оскільки вона заснована на законах суспільного розвитку, - це наука. Виходить, вона вимагає до себе відповідного відношення, тобто обов'язкового розуміння об'єктивної логіки її законів.

Разом з тим - це мистецтво, що складається в умінні використовувати існуючі можливості, приймати правильні політичні рішення на основі об'єднання теоретичних знань, перевірених логічних висновків з уявою, інтуїцією, енергією і творчою фантазією. Саме в цьому складається психологічна сторона політичної діяльності.

Використання різних методів і підходів дає можливість одержувати найбільш повне і правдиве представлення про політичний процес і на базі цього приймати оптимальні політичні рішення .

4. Психологія політичної діяльності

Людина є політичним у такій же мері , як біологічним, фізіологічним, соціальним і т.д. Поза політикою людин розглядається як оператор, член малої групи, колективу, учень, пацієнт, клієнт, випробуваний у процесі вивчення і т.д. Політичним людина стає, коли він вступає у відносини з владою з приводу контролю своїх доходів і витрат, своїх цивільних прав і обов'язків, волі пересування і волі совісті , коли він стає виборцем або що обирається . Кожна людина неодмінно здійснює владу і як мінімум кориться влади , знаходячись у її поле .

Людина в політичній психології розглядається в трикутнику відносин "людина - політика - влада ", як свідомість розглядається в трикутнику відносин "свідомість - пам'ять - увага ". Відомо, що увага виміряється в тих же одиницях, що і пам'ять, і при порушеннях уваги пам'ять пропадає, а свідомість людини дорівнює страждає при порушеннях як пам'яті, так і уваги.

Подібним чином влада сприймається, переживається в термінах політики; і політика не функціонує під час відсутності влади, також як і влада не реалізується в відсутність політики, а людина не може зберегти свої цивільні якості під час відсутності як влади , так і політики. Влада, як і увага , - психологічний механізм і, як увага , не має свого змісту. Політика є змістом влади, точно так само, як пам'ять є змістом уваги. Таким чином, політична людина знаходиться в складній залежності від влади і політики і тому досить різноманітна. Він може мати психолого-політичні риси:

а) "людини дополітичної", коли він сприймає владу як дія природного середовища проживання і не цікавиться політикою як законами її функціонування;

б) "людини політичної ", коли він активно намагається втручатися у функціонування влади у своїх інтересах і цікавиться політикою як конструкцією організації влади .

У більш повному описі