Необхідно відзначити, що в міру свого становлення психолого-педагогічна культура родини перетерплювала значні зміни. Ознаками цього був ріст зацікавленості у вихованні дітей, удосконалювання цілей, задач і методів, використовуваних батьками. У свою чергу, впливали визначені підвалини суспільства, духовні пріоритети людини в ту чи іншу епоху. Тут ми можемо говорити про нерозривний зв'язок психолого-педагогічної культури родини з культурою суспільства.

Рівень психолого-педагогічної культури (незалежно від моменту історичного розвитку) знаходиться в прямій залежності від рівня освіченості, багатства життєвого досвіду родини, суспільної спрямованості особистості, системи цінностей особистості, індивідуальних особливостей батьків. Він тісно пов'язаний з їхніми виховними цілями й устремліннями: фізична досконалість дітей, моральний розвиток, підготовка до майбутнього життя, праці.

Важливою складовою частиною підвищення психолого-педагогічної культури родини являється самоосвіта (різкий підйом психолого-педагогічної культури родини відбувся в період появи писемності і перших книг).

Ознакою найвищого рівня психолого-педагогічної культури батьків є інтуїція, за допомогою якої вони можуть краще розуміти потреби дитини, її мислення. В одних батьків здатність загострено відчувати свою дитину закладена від природи, отримана в процесі виховання; в інших - інтуїція може виявлятися в результаті самоосвіти, у процесі безпосередньої виховної діяльності.

Отже, психолого-педагогічна культура батьків являється одним з головних чинників формування таких взаємовідносин в сім’ї, коли дитина має змогу повноцінно розвиватися як особистість. Від рівня цієї культури залежить і формування морально-психологічного клімату в сім’ї, так як її високий рівень передбачає усвідомлення важливості нормального морально-психологічного клімату в сім’ї для для виховання особистості дитини і сам процес формування відповідного морально-психологічного клімату в сім’ї. Багато в чому психолого-педагогічна культура визначається поглядами батьків на виховання, рівнем усвідомленості ними психолого-педагогічних представлень, понять, в остаточному підсумку ступенем зрілості їх як вихователів. Вони повинні уявляти собі задачі і способи виховання - до яких результатів прагнуть, які цінності лежать у їхніх відносинах з дітьми, один з одним.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ СІМ’Ї НА ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ

2.1. Методи дослідження сімейного укладу та морально-психологічного клімату в сім’ї

Вивчення родини і сімейного клімату припускає велику кількість методів дослідження: теоретичний аналіз, спостереження, відвідування родин, систему опитувальних методів (адресованих батькам і дітям), бесіди, анкетування, дослідно-експериментальну роботу, монографічне вивчення сімей, ретроспективний аналіз біографій, творчі роботи дітей. При цьому важливо дотримуватись неодмінної умови: кожний з методів виконує стосовно інших компенсуючу і контролюючу функцію. Цим, звичайно, не вичерпується арсенал прийомів і методів вивчення сімей школярів. Вибирати їх необхідно, виходячи з конкретних умов. Розглянемо деякі методи більш докладно.

Теоретичний аналіз є не тільки основою дослідження проблеми до початку роботи, але і супроводжує всі етапи роботи.

Важливе місце приділяється також методу спостереження. Як кожен метод, спостереження має свої позитивні і негативні сторони. Плюсом є те, що воно безпосередньо відбиває дійсність, максимально наближає дослідника до природного ходу педагогічних процесів, дає можливість спостерігати явища в ті моменти, коли вони з'являються, бачити середовище, у якому вони існують. Обмеженість спостереження заключається в тім, що воно не забезпечує можливість передбачати, коли в досліджуваному явищі з'явиться щось необхідне з погляду досліджуваної проблеми. Тому використовувалися й інші методи.

Для вивчення впливу родини на дітей дуже важливо працювати в тісному контакті з учителем, класним керівником. Це дозволяє вести систематичне і тривале спостереження:

за учнями на уроках, на перервах, у позакласній роботі, у родині й інших ситуаціях, тобто спостереження за поводженням школяра в природних умовах його повсякденної діяльності;

за батьками учнів під час відвідування родин, батьківських зборів, індивідуальних зустрічей, бесід, консультацій.

Метод ретроспективного аналізу біографій розкривається у творах учнів на теми: "Я і моя сім’я в минулому, сьогоденні, майбутньому", "Я", "Мій родовід", "Моя мама" і ін. Використовуючи цей метод, треба виявляти доброзичливість і дотримувати педагогічний такт. Обговорювати такі твори, цитувати їх ні в класі, ні на батьківських зборах неприпустимо. Метод дозволяє побічно вивчити морально-психологічну атмосферу сім’ї очами дитини, фіксувати в ній систему цінностей, симпатії дитини до членів родини.

Необхідну інформацію про родину можна одержати за допомогою анкетування.

Анкети дають необхідний матеріал про виховну функцію родини, її мікроклімат, взаєморозуміння між батьками і дітьми, про організацію дозвілля в родині, про спільні зусилля родини і школи у вихованні дітей.

Використання анкет важливо тим, що отримані матеріали обробляються методами математичної статистики, що дуже цінно, і кінцеві результати в цьому випадку стають достовірними науковими даними.

Анкета для масового опитування батьків школярів (карта родини) дозволяє з'ясувати думку дорослих про сімейний уклад, морально-психологічний клімат, про рівень психолого-педагогічної культури родини, труднощах у вихованні дітей, а також визначити, які представлення мають батьки про свої педагогічні уміння, як вони оцінюють свої виховні можливості (див. Додаток А).

Перед початком анкетування проводиться ретельний інструктаж, повідомляються цілі і задачі дослідження.

Питання анкети згруповані у визначеній логічній послідовності, що дозволяє характеризувати сучасну родину: її уклад, функції, структуру, динаміку розвитку, виховний потенціал, виявити загальпедагогічну підготовленість батьків і матерів, їхнє відношення до виховання дітей і ступінь участі в ньому.

Більшість батьків відносяться до цієї роботи серйозно і відповідають і на питання