Особливості усвідомлення самого себе, як суб’єкта навчальної діяльності в підлітковому віці
Зміст
Вступ
Актуальність дослідження. Створення і впровадження нової філософії та концепції національної освіти і виховання передбачає необхідність визначення теоретико-методологічних особливостей особистості усвідомлення самого себе як суб’єкта навчальної діяльності у підлітковому віці. Відповідно постає проблема пошуку та опрацювання цілей та цінностей оновлення змісту і форм навчання.
Життєве самовизначення особистості у підлітковому віці здійснюється протягом шкільного періоду, де освіта і виховання вважаються визначальними факторами. Зміна соціально-економічних умов, втрата звичних ціннісних орієнтирів, суперечливий вплив соціального середовища негативно позначаються на характері і спрямуванні родинного та суспільного виховання. Переважання прагматичних потреб, ділового спілкування над особистісним, невпорядкованість інформаційних потоків, суспільно-економічна руйнація, широкомасштабні маніпуляції масовою свідомістю ускладнюють процеси вибору життєвого шляху. За цих умов освітня діяльність чи не єдина, котра спроможна адекватно орієнтувати молодь у життя.
З появою нових підходів, напрямів, шкіл, гуманістичного впливу на методологію вітчизняної психології, погляд на особистість та можливості її життєвого самовизначення еволюціонував від розгляду особистості як носія окремих рис до її бачення як системи, від погляду на учня як об’єкта прищеплення знань до ствердження його як суб’єкта життєтворчості.
Проблема усвідомлення особистістю самого себе як суб’єкта навчальної діяльності у підлітковому віці досліджувалася таким науковцями та вченими як: С.Л.Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, А.О. Вербицький, І.Ф.Неволін, Н.В.Чепелєва та ін. Проте, конкретна проблема усвідомлення особистістю самого себе як суб’єкта навчальної діяльності у підлітковому віці залишилася майже не розробленою у сучасній педагогічній психології. Це, у свою чергу, зумовлює ті труднощі, з якими стикається практика сучасної школи, особливо школи нового типу, школи інноваційного спрямування.
Об’єкт дослідження – процес усвідомлення самого себе як суб’єкта навчальної діяльності у підлітковому віці.
Предмет дослідження – розвиток у підлітків здібностей до усвідомлення самого себе, зокрема за умов впровадження психолого-педагогічної технології, яка стимулює життєве самовизначення особистостей у підлітковому віці.
Метою даного дослідження є висвітлення особливостей усвідомлення самого себе як суб’єкта навчальної діяльності у підлітковому віці.
Відповідно до поставленої мети дослідження було сформульовано наступні завдання:–
висвітлити теоретичні аспекти питання особливостей усвідомлення самого себе як суб’єкта навчальної діяльності у підлітковому віці;–
охарактеризувати форми організації волонтерської роботи;–
на основі емпіричного дослідження визначити особливості усвідомлення самого себе як суб’єкта навчальної діяльності у підлітковому віці;–
проаналізувати результати дослідження;–
розробити методичні рекомендації.
Гіпотеза дослідження. Визначний рівень самовідношення буде відповідати успішності підлітка.
Структура роботи. Структура даної роботи обумовлена метою та завданнями дослідження. Отже, робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.
Розділ І. Теоретичні аспекти процесу усвідомлення самого себе як суб’єкта навчальної діяльності у підлітковому віці
1.1. Загальна характеристика підліткового віку
Підлітковий вік — це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля.
Загальна характеристика підліткового віку варіює в різних теоріях залежно від їх основної ідеї. Так, в психоаналізі домінують ідеї статевого дозрівання і пошуку ідентичності, в когнітивних теоріях — зростання розумових здібностей, в діяльнісному підході — змін провідної діяльності. Однак, всі ці і багато інших підходів об'єднує те, що в них існують загальні показники, які характеризують даний вік. Вони визначаються численними соматичними, психічними і соціальними змінами.
В підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу, хоч зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. Такому становищу сприяють і суб'єктивні враження: різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш реальними, кризові зіткнення з самим собою і сім'єю, почуття самотності та прагнення швидше досягнути статусу дорослої людини.
Ще на початку століття Л.С. Виготський у широко відомій на той час книзі «Педологія підлітка» запропонував об'ємне розуміння підліткового віку, яке зберігає свою значущість і в сучасний період. Суть його полягала в наявності трьох точок дозрівання, які не співпадають одна з одною. Статеве дозрівання, на думку вченого, починається і закінчується раніше, ніж наступає кінець загальноорганічного розвитку підлітка, і раніше, ніж підліток досягне завершення свого соціально-культурного становлення.
Взагалі життєві етапи розвитку людини включають три часові модальності: хронологічний, соціальний та історичний вік. Перший відображає розвиток когнітивного, соціального, статевого та інших планів у онтогенезі. Другий — систему норм, соціальних вимог і правил поведінки, що засвоюються у певному віці конкретного суспільства. Третій — положення людини в тих чи інших вікових групах, які послідовно розвиваються в ході історії.
В сучасних умовах стало очевидним, що життєвий досвід підліткового віку, його домінуючі цінності і норми поведінки набули історичних змін. За короткий історичний період в нашому суспільстві відбулися глибинні зміни в різних сферах життя, які вплинули на процес становлення підростаючої особистості. В результаті на очах сучасного покоління відбулася суттєва перебудова загальної спрямованості особистості підлітка.
У наукових дослідженнях психологів установлені цікаві факти, що стосуються меж підліткового віку. Якщо в 50-х роках перехідний момент в уявленнях про майбутнє, вибір майбут-ньої професії спостерігався і був актуальним для підлітків 15 років (Л.І. Божович), в 60-х — 17 років (Н.1. Крилов), то в 80-х і 90-х — це рубіж 13 років (Н.Н. Толстих). Таку розбіжність результатів можна пояснити зміною соціальної ситуації розвитку поколінь підлітків. Це підтверджує як історичну, так і соціальну обумовленість розвитку особистості підлітка і вказує на відсутність стабільних меж даного віку. В розвинутих країнах світу останнім часом спостерігається тенденція до поступового збільшення тривалості цього