До теперішнього часу силами в основному західних дослідників створено біля двох десятків популярних і широко використовуваних методик, пов’язаних з діагностикою емоційно-оцінної підсистеми самоусвідомлення. Деякі спрямовані на діагностику загальної самоповаги, інтегрального позитивного або негативного ставлення до себе, глобального самоприйняття.

З вітчизняних спроб реконструювати емоційну систему самовідношення широко відоме дослідження В. В. Століна, де виділені три виміри самовідношення: симпатія, повага, близькість Столин В. В. Познание себя и отношение к себе в структуре самосознания личности. – М., 1985. – С. 27.. Схожі результати були отримані й іншими дослідниками, але вони лише опосередковано пов’язані з самовідношенням, так як отримані при дослідженні емоційних міжособистісних відношень і особистісних описових рис Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений. – М., 1987; Кондратьева А. С., Шмелев А. Г. Семантическая структура межличностной оценки у лиц с нормальным и повышенным артериальным давлением // Психологический журнал. – 1983. – Т. 4. – № 2. – С. 87-94. .

Сформульоване С. Р. Пантелєєвим розуміння самовідношення як вираження сенсу “Я” для суб’єкта дозволяє дослідити самовідношення засобами сучасної експериментальної психосемантики, котра має ефективний і обґрунтований апарат реконструкції й аналізу групових та індивідуальних суб’єктивних систем значень Пантелеев С. Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система. – М., 1991. – С. 16-18. . Причому задача емпіричної реконструкції “алфавіту значень”, в котрих виражається самовідношення, передбачає аналіз саме групового семантичного простору самовідношення. Зрозуміло, що простір (або мова) самовідношення виражається в специфічних значеннях – це значення, що описують певні емоційні стани, а не предметні або об’єктивні властивості. В цьому випадку ознаки описів об’єднуються в фактори за конототивними основами. Розміщення значень в такому просторі відображає їх конототивні значення – значення, в яких відображення і відношення поєднані.

У відповідності з цими положеннями й була розроблена методика дослідження, спрямована на реконструкцію простору самовідношення методами факторного аналізу (ФА).

Дослідження проводилися у 8-му класі середньої школи. В дослідженні брали участь 22 підлітка віком 14 років. Дослідження проводиться у вигляді опитування: піддослідному надається тестовий буклет, що містить 110 пунктів (додаток ). Інструкція передбачає дві градації відповідей: “згоден – не згоден”, котрі фіксуються піддослідним у відповідних позиціях бланку (згоден – “+”; незгоден – “-”). З огляду на методичну вивіреність формулювань тестових запитань, вони надавалися піддослідним мовою оригіналу (російською), чим гарантувалася відсутність викривлень у психосемантичному навантаженні формулювань, що могли виникнути при перекладі опитувального листа; в короткому описі шкал (поданий нижче) приклади питань подаються в тексті у перекладі українською мовою.

Значення підраховуються по 9-ти шкалах за допомогою спеціального ключа (додаток ).

Отримані таким чином сирі бали по спеціальній таблиці (додаток ) переводяться в стандартні оцінки – “стени”. Інтерпретація проводиться шляхом аналізу профілю за 9-тьма шкалами, котрі спільно дають цілісну картину самовідношення піддослідного.

Короткий опис шкал поданий нижче. В дужках вказаний знак, з яким пункт входить у фактор, або ключ пункту в шкалі.

Шкала 1: закритість – відкритість (14 пунктів).

Приклади пунктів, що входять в цю шкалу:

- Іноді я намагаюся видати себе не за того, хто я є (-).

- Мені іноді доводилося здійснювати вчинки, котрим навряд чи можна знайти виправдання (-).

- Я ніколи не роздратовуюсь і не злюсь без особливих на те причин (+).

- Я ніколи не видаю чужі думки, що мені сподобалися за свої (+).

- Я не здатен причиняти душевний біль найбільш любимим і рідним мені людям (+).

Ствердження, що увійшли в даний фактор, за задумом, формулювалися так, щоб в них містилися деякі якості (в першу чергу, негативні з точки зору звичної моралі), котрі в певній мірі притаманні кожній людині, але потребують достатніх навичок рефлексії та певної внутрішньої чесності для їх визнання. Звідси відповіді на дані пункти визначаються переважанням однієї з двох тенденцій: або критичністю, глибоким усвідомленням себе, внутрішньою чесністю і відкритістю, або – комфортністю або вираженою мотивацією соціального схвалення.

Шкала 2: самовпевненість.

Приклади пунктів:

- Впевнений, що на мене можна покластися в найбільш відповідальних справах (+).

- Я – людина надійна (+).

- Я думаю, що маю розумного і надійного радника в самому собі (+).

- Я цілком можу сказати, що поважаю сам себе (+).

- Мені здається, що мало хто поважає мене по-справжньому (-).

- Моя думка має достатню вагу у оточуючих (+).

Даний фактор задає відношення до себе як до впевненої, самостійної, вольової і надійною людині, якій є за що себе поважати.

Позитивний полюс відповідає самовпевненості, високому самовідношенню, відчуттю сили свого “Я”. Негативний полюс пов’язаний з незадоволеністю своїми можливостями, відчуттям слабкості, сумнівами в здатності викликати повагу.

Шкала 3: самокерівництво (12 пунктів).

Приклади пунктів:

- Якщо я сперечаюсь з собою, то завжди впевнений, що знайду єдино правильне рішення (+).

- Думка інших про мене цілком співпадає з моєю власною (+).

- Я сам створив себе таким, який я є (+).

- До мене ставляться так, як я того заслуговую (+).

- Мені дуже просто переконати себе не розстроюватися через дрібниці (+).

- Те, що зі мною стається – це справа моїх власних рук (+).

Даний фактор можна інтерпретувати як такий, що відображає уявлення про те, що основним джерелом активності і результатів, що стосуються як діяльності, так і власної особистості суб’єкта, є він сам. Людина з високим балом за шкалою чітко переживає своє “Я” як внутрішній стрижень, інтегруючий і організуючий її особистість, діяльність і спілкування; вважає, що її доля знаходиться в її власних