2.2. Аналіз результатів дослідження

В методиці були виділені дев’ять вимірів-шкал, що задають складну і диференційовану картину опису самовідношення: “алфавіт” цього опису склали деякі інтегративні комплекси переживань і суджень, що виражають ставлення особистості самої до себе. Оброблені (переведені з сирих балів у стени) результати подані в додатку .

Отримані виміри лише частково можна розглядати як такі, що задають психологічну структуру самовідношення будь-якого суб’єкта. Це, скоріше, своєрідний код, що відображає суспільно обумовлені загальновживані розчленування в структурі самовідношення деякого узагальненого і до певної міри абстрактного групового суб’єкта.

Для того, щоб від цього узагальненого коду вираження самовідношення перейти до його психологічної структури, необхідний аналіз тих особистих смислів, котрі втілені в мові відповідних переживань, а ці смисли, з оброблених значень безпосередньо вивести не можна, для їх правильного інтерпретування слід вдатися до інших джерел: аналізу характеристик (додаток ) а також даних про навчальну успішність підлітків (додаток ).

Тим не менше, отримана структура не є чимось абсолютно абстрактним по відношенню до смислової сфери самовідношення. Адже “особистісний смисл не є чимось сугубо неповторно-індивідуальним. Соціальне буття, ідеологія суспільства можуть формувати вихідні особистісні смисли членів суспільства до соціально значимих цінностей і форм громадського життя, фіксувати їх в соціально вироблених значеннях” Петренко В. Ф. Введение в экспериментальную психосемантику: Исследование форм репрезентации в обыденном сознании. – М., 1983. – С. 155. .

Таким чином, отримані результати можуть бути використані як для розгляду узагальненого самовідношення абстрактного (групового) суб’єкта, так і для аналізу самоусвідомлення конкретного учня – суб’єкта навчальної діяльності.

Як і можна було очікувати, проведене дослідження дозволяє зробити висновок про наявність певних кореляцій даних по шкалах, причому отримані дані узгоджуються як з імпліцитними, побутовими уявленнями про склад самовідношення, так і з аспектами самоусвідомлення, що виділяються в працях різних дослідників.

Так, була виявлена кореляція даних по шкалі “Самовпевненість” з даними шкали “Відображене самовідношення” (0,68). Однак, тут доцільно ще раз наголосити, що шкала “Відображене самовідношення” характеризує не дійсне відношення оточуючих до людини, а очікуване відношення, тобто відображає уявлення суб’єкта про те, що його особистість, характер і діяльність здатні викликати у інших повагу, симпатію, схвалення, розуміння і т.п. – або протилежні їм почуття. Тобто мова йде про відношення суб’єкта до самого себе. Однак кореляція з іншими методиками показує, що цей аспект самовідношення, ймовірно, пов’язаний з реальними відношеннями, які демонструються іншими людьми. Так, досить правдоподібним є припущення, що емоційно відкритий і поділяючий групові норми суб’єкт не схильний до асоціальної поведінки і добре контактуючий з іншими, дійсно викликає позитивне відношення оточуючих, що й відображується на його самовідношенні. З цим узгоджуються і дані про внутрішній локус контролю такого суб’єкта, що теж є соціально схвальною якістю Пантелеев С. Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система. – М., 1991. – С. 16. . Очікуване відношення від інших – один з найважливіших аспектів самовідношення на думку більшості авторів, що проводять дослідження в цій області. Таким чином, кореляцію між відображеним самовідношенням та самовпевненістю можна пояснити також з огляду на те, що відображене самовідношення зазвичай тісно пов’язане з об’єктивно наявним відношенням до суб’єкту; адже самовпевненість суб’єкту завжди тісно пов’язана зі ставленням до нього оточуючих, а в підлітковому віці ця залежність має особливо велике значення Аверин В. А. Психология детей и подростков. – СПб., 1998. – С. 159. .

Високі показники самовпевненості і відображеного самовідношення свідчать про високий ступінь психологічного комфорту особистості та (опосередковано) про статус особистості в групі.

При аналізі результатів звертають на себе увагу низькі показники самовпевненості і відображеного самовідношення у Євгена Горлушко. Аналізуючи ж дані спостережень та показники успішності цього підлітка можна пов’язати ці показники з поганою навчальною успішністю, яка пояснюється браком здібностей, що не компенсується властивою цьому підлітку старанністю. До того ж Є. Горлушко – сирота, у нього немає матері. Невпевненість у власних силах (зокрема у своїх можливостях як суб’єкту навчальної діяльності), безініціативність, високі показники внутрішньої конфліктності досить часто виділяються в спеціальній літературі як типові ознаки дітей-сиріт Худик В. А. Онтогенетический аспект психологической диагностики и коррекции аномального развития личности (на материале исследования детей и подростков). – СПб., 2000. – С. 199-200. . В даному разі ця думка підтверджується даними дослідження – Є. Горлушко має низький показник по шкалі “Самокерівництво” і високий – по шкалі “Внутрішня конфліктність”.

Як і слід було очікувати, шкала внутрішньої конфліктності корелює зі шкалою самозвинувачення (0,53). Внутрішня конфліктність є виразом тенденції до самокопання і рефлексії, які як правило (але не завжди) протікають на загальному тлі негативного емоційного ставлення до себе. За загальним психологічним змістом даний аспект самовідношення можна позначити як почуття конфліктності власного “Я”. Внутрішня конфліктність поєднується з незадоволеністю існуючою ситуацією, підкреслюванням труднощів, самозаглибленням і наявністю ригідних афективних комплексів. Все це добре співпадає з інтерпретацією даної шкали як такої, що відображає почуття конфліктності, спрямоване на самого себе, тобто кореляція внутрішньої конфліктності з самозвинуваченням має цілком логічне пояснення.

Слід зазначити, проте, що досить часто внутрішня конфліктність пов’язана з зовнішнім локусом контролю в області невдач, тобто конфліктність і супроводжуючі її негативні емоції обумовлені не приписуванням собі провини за невдачі