Увагу привертає стовідсотково. Плюс інформація “на політичні теми”, звичайно, у певному ключі, яка проходить ніби фоном і тим ефективніше діє.[29]

Підвищеною схильністю до сугестії характеризуються межові стани свідомості. Ефективними засобами створення таких станів є звук та світло певних частот – на ефекті їх наслідування електромагнітними хвилями мозку базується вплив на мозок через звук. Відомо, що в гіпнотичному стані, людина найефективніше піддається сугестії, а гіпнотичний стан може бути навіяний музикою певної частоти.

Цим зумовлена популярність розміщення реклами на концертах, залучення музикантів до передвиборчих кампаній. Під час передвиборчих марафонів в Росії “96 року та в Україні “99 року такі техніки також спробували застосувати.

Проте часто кандидати діяли за старою схемою: спочатку виходили кандидати, проводились урочисті збори, а потім був концерт – так, наприклад, відбувався тур кандидатів із співаками “Червоної рути”. В результаті передвиборчі програми не викликали нічого окрім роздратування аудиторії. Поза увагою іміджмейкерів залишилося те, що спочатку треба створити змінений стан свідомості, а потім “запускати” повідомлення.

Коли ж відбувалася “розкрутка” референдуму навесні 2000 року, цю техніку було вже опановано. Між музичними номерами раз по раз лунали заклики ведучих “скажемо референдуму “так”!”. До речі, ритм самої музики якраз підпадав під визначення “гіпнотичний”.

Резюме до глави 2

Маси грають значну, часом визначальну роль у сучасному політичному процесі. Масова свідомість, що йде врозріз з раціональною свідомістю індивіда, наділено особливостями, що дозволяють легко керувати масами, у частковості, за допомогою манипулятивного впливу. Політичні погляди і дії мас часто не укладаються в рамки логіки і змушують нас вірити в справедливість тез про примата віри над розумом і підсвідомості над свідомістю.

Це відбувається очевидно тому, що політика для абсолютної більшості громадян - це невідома область з невідомими правилами і традиціями. Тому політична свідомість мас не може формуватися в практичній діяльності людей і завжди буде існувати у виді колективних представлень, у походженні яких домінуючу роль грає не власний досвід, а вплив ззовні. З психологічної точки зору політична свідомість мас являє собою таку форму мислення, що різко відрізняється від домінуючого в сучасній культурі логічного мислення. Різні дослідники називали це мислення по-різному - первісне, містичне, емоційне, підсвідоме і т.д. Це мислення орієнтоване не на об'єктивну, а на містичний чи міфологічний причинно-наслідковий зв'язок. Так називана "психологічна юрба" - маса поєднувана не загальним простором, а за допомогою, наприклад, засобів масової інформації є об'єктом політичних маніпуляцій, що припускають нав'язування своєї волі у формі схованого впливу. Дослідники відзначають, що "жертва маніпуляцій, як правило, не усвідомлює самого факту зробленого на неї впливу. Такий ефект досягається завдяки впливу на підсвідомість об'єкта маніпуляцій" [34, 25]. З вищесказаного очевидно, що керувати масами безсумнівно простіше чим окремими індивідами, завдяки особливостям масової свідомості. Один з найбільших маніпуляторів ХХ століття А.Гітлер говорив: "Я розмішую народ і не спілкуюся з ним, поки він не перетвориться в масу" [34, 27] .

Отже, маси виходять на політичну арену в якості одного з головних діючих облич. Виникає необхідність керувати ними, і якщо в тоталітарному режимі використовується терор ( він може бути і чисто моральним) і страх, фізичне винищування (і не тільки як інструмент знищення і залякування, але і як нормальний інструмент керування масами) [9, 27], то в демократичних режимах заміною цьому є маніпуляція як спосіб керування масами.

Єдиним видом маніпуляції, з яким ми зіштовхуємося при тоталітарному режимі є пропаганда.

3. Маніпуляція свідомістю людей через ЗМІ

Використання ЗМІ з метою політичного маніпулювання становить найбільшу небезпеку для громадян і демократичного державного устрою. Воно являє собою сховане керування політичною свідомістю і поводженням "психологічної юрби" з метою примусити неї діяти (або не діяти) усупереч власним інтересам. Маніпулювання засноване на неправді й обмані.

Причому це не "неправда в порятунок", а корисливі дії. Маніпулювання має тенденцію стати головною функцією ЗМІ [24, 12]. Воно має ряд переваг у порівнянні із силовими й економічними методами панування:

1. Здійснюється непомітно для керованих.

2. Не спричиняє прямих жертв і крові.

3. Не вимагає великих матеріальних витрат, що необхідні для підкупу або заспокоєння численних політичних супротивників.

Відкриття в області психології і соціології дозволили проникнути в самі таємні таємниці людської психіки. В епоху бурхливого розвитку засобів масової комунікації ці відкриття лягли в основу маніпулятивних технологій.

Щосили заробив конвеєр, що робить штампи (стереотипи) для масового вживання.

Маніпулятор неминуче зіштовхується з проблемою сприйняття свого повідомлення аудиторією, що має якийсь набір стереотипів. Він може упровадити своє повідомлення декількома шляхами:

1. Використовуючи вже існуючі стереотипи шляхом їхнього посилення.

2. Незначно скорегувавши існуючі стереотипи шляхом зсуву акцентів у повідомленні.

3. Змінивши, точніше замістивши існуючі стереотипи іншими.

Стереотипи, що заміщають, повинні бути більш емоційно пофарбованими, твердими , що спонукують до активних дій.

Л.Войтасик виділяє двох причин виникнення стереотипів:

1. Схильність людей до спрощеного мислення.

2. Прагнення виразити абстрактні поняття в конкретних образах [7, 18].

"З описаних двох джерел виникають стереотипи, що виступають як умовні "ярлики", що наклеюються на людей і явища. Вони глибоко торкаються всього процесу сприйняття.

Стереотипи також беруть участь у створенні стійких поглядів, що визначають помилкове відношення до деяких ідей, людям і предметам" [7, 120]/ Іншими словами, стереотипи спотворюють реальність, створюючи якусь псевдореальність.

Технологи одержують можливість штучно конструювати реальність, створюючи і впроваджуючи в масову свідомість стереотипи, вірніше, системи стереотипів.

Стереотипи звужують вибір, а найчастіше і зовсім його не залишають.

Таким чином, стереотип - це