У нестабільній політичній системі, наприклад у сучасній Росії, маніпуляції суспільною думкою більш поширені.

Сучасні маніпулятори уміло використовують закономірності масової психології.

Так один із широко розповсюджених і зовні необразливих маніпуляційних прийомів, називаний "спіраль умовчання", що часто використовують ЗМІ, полягає в тому, щоб за допомогою посилань на сфабриковані опитування суспільної думки або інші факти переконати маси в підтримці більшістю суспільств бажаної маніпуляторам політичної позиції, у її перемозі.

Це змушує людей, що дотримують інших поглядів, з побоювання виявитися в соціально-психологічній ізоляції або якихось санкціях замовчувати про свою думку або змінювати його. У результаті "спіраль умовчання" закручується, забезпечуючи перемогу маніпуляторам. [37, 25-40]

Маніпулятивна діяльність ЗМІ перетворює вибір громадян з вільного свідомого рішення у формальний акт, заздалегідь запрограмований фахівцями з формування масової свідомості.

Фундамент усієї ілюзорної картини світу, створюваної маніпуляторами, складають міфи. На думку американського професора Г. Шиллера, головними ідеями, що затверджують панування правлячої еліти, у США виступають п'ять соціальних міфів:

1. Про індивідуальну волю й особистий вибір громадян.

2. Про нейтралітет найважливіших політичних інститутів: конгресу, суду, президентської влади , а також ЗМІ.

3. Про незмінну егоїстичну природу людини, його агресивності, схильності до накопичення і споживання.

4. Про відсутність у суспільстві соціальних конфліктів, експлуатації і гноблення.

5. Про плюралізм ЗМІ, що у дійсності, незважаючи на достаток джерел, контролюються великими рекламодавцями й урядом і являють собою єдину індустрію ілюзорної свідомості [25, 12].

Маніпуляції свідомістю виборців з розвитком ЗМІ перетворилися в "індустрію", тобто поставлені на серйозну технологічну, наукову і фінансову базу.

Виборці найчастіше стають об'єктом цілеспрямованого впливу з метою

досягнення визначених цілей тією або іншою групою впливу . Особлива роль у цьому процесі належить телебаченню. Телебачення (для формування відразливого почуття) стосовно неугодних політиків використовує непривабливі ракурси їхнього показу або відповідним чином монтує зняті кадри.

Для схованого вселяння масам визначених політичних ідей воно нерідко організує гучні розважальні шоу і т.д. Значно підсилюється інтерес усіх щоденних інформаційних передач до діяльності партій і об'єднань напередодні виборів, до їхніх програм. Багато подій економічного, соціального, міжнародного життя коментуються через призму майбутніх виборів, з погляду їхнього можливого впливу на настрій виборців.

Цей ажіотаж навколо виборів і тих, хто в них бере участь, є живильним для середовищем різного роду маніпуляцій. Важливим інструментом передвиборної боротьби є опитування суспільної думки і рейтинги політиків. З цього приводу П.Бурдье відзначив, що в демократичній політичній системі "еквівалентом вираження "Бог з нами" сьогодні стала "Суспільна думка з нами" Такий фундаментальний ефект опитувань суспільної думки: затверджувати думка про існування одностайної суспільної думки, тобто легітимізувати визначену політику і закріпити відносини сил, на яких вона заснована або котрі роблять її можливої. П.Бурдье прийшов до висновку, що "зондаж суспільної думки в сьогоднішньому виді - це інструмент політичної дії" [4, 153].

Погоджуючись з його точкою зору, Г. Шиллер відзначає, що "дуже важливим компонентом апарата маніпулювання свідомістю став відносно недавній соціальний винахід - опитування суспільної думки. Опитування як вивчення суспільної думки досить своєрідний винахід. Хоча він і носить наукоподібний характер, він не може бути нейтральним.

Проведення опитування вже саме по собі означає здійснення визначеної соціальної політики. Вивчення думки вже припускає наявність визначеного наміру в того, хто здійснює опитування, і спричиняє надалі яку-небудь дію або , що не менш важливо бездіяльність з боку апарата прийняття соціальних рішень. Більш того, опитування є важливою частиною недавно створеної індустрії свідомості. Він впливає на створення і керування установками. Вивчення суспільної думки проводиться в небувалих масштабах і фінансові витрати на керування суспільною думкою великі.

На думку французького соціолога Патріка Шампаня, "демократії сьогодні загрожує не стільки тоталітаризм, яким лякають політологи, скільки демагогія і цинізм, росту яких самим безпосереднім образом сприяє практика опитувань... вони заохочують маніпулювання, що і без того, міцно ввійшло в політичну логіку" [35, 189].

Маніпуляції свідомістю за допомогою ЗМІ, застосування технологій "промивання мозків" викликає досить гостру і багато в чому обґрунтовану критику.

Так, Є.Фромм, описуючи проект нового суспільства, стверджував: "Варто заборонити всі методи "промивання мозків", використовувані в промисловій рекламі і політичній пропаганді. Ці методи небезпечні...тому, що вони змушують нас обирати тих політичних діячів, яких ми ніколи не обрали б, якби цілком контролювали себе. Але ми далеко не цілком себе контролюємо, тому що в пропаганді використовуються методи гіпнотичного впливу на людей... Вони являють собою серйозну загрозу психічному здоров'ю, особливо ясному і критичному мисленню й емоційній незалежності" [31, 164]. (Хоча раніше було сказано про пропаганду при тоталітарних режимах, це ще не значить того, що вона не застосовується при демократичних; просто тут мова йде вже про її ефективність як засобу впливу ).

Дійсно, уселяння досягається не змістом інформації, а формою її подачі, що утримується в ній "емоційним зарядом", що дозволяє знизити критичність сприйняття інформації, тобто маніпулятори використовують і намагаються зробити ще глибше характерні риси масової психології.

По справедливому зауваженню М. Махарадзе, телевізійна інформація "має на увазі широкі маси, тобто розрахована на середні можливості, і тому вона сприяє усередненню, масовізації і нівелюванню індивідів" [18, 69].

Для того, щоб залучити "усередненого індивіда" (тобто "людини-маси") до екрана телевізора, мало повідомити інформацію. Потрібно викрити неї в привабливу форму. У такий спосіб телевізійні новини стають симбіозом журналістики і розважального шоу.

На думку іспанської журналістки П.Бонет, деяким українським ЗМІ властиво "прагнення не