Мотиваційна сфера особистості

План

Вступ

Мотивація особистості постає перед дослідниками як складне, синтетичне утворення психічного світу людини. Вихідним у її побудові є розуміння вчинку як способу діяльності особистості, в якому стає дійсною, реальною індивідуальна сутність даної особистості. З іншого боку самі вчинки людини обумовлені і опосередковані усією сукупністю мотивів, прагнень, цілей, які мають значення для даної особистості, в їхньому складному взаємозв’язку і поєднанні. Таким чином, діяльність особистості обумовлена усім розмаїттям мотивів даної людини, які мають як ситуативне так і більш глибинне, принципове значення, тобто мотиваційною сферою особистості.

Отже, актуальність теми визначається необхідністю дослідження мотиваційної сфери особистості як визначального фактору діяльності людини, адже таке дослідження має не лише суто академічний інтерес, а й дозволяє розробляти експериментальні методики дослідження мотивації особистості а за необхідності – й проводити певну коригуючу роботу.

Мета дослідження полягає у визначенні організаційної структури мотиваційної сфери особистості, основних механізмів її формування а також можливості і принципів експериментального дослідження мотиваційної сфери людини.

Джерельна база. При написанні роботи була використана монографічна література, статті у спеціалізованих періодичних виданнях та загальні оглядові праці з психології особистості. Особливо можна відзначити праці В. К. Вілюнаса (Психологические механизмы мотивации человека; Психологические механизмы биологической мотивации; К теоретической постановке проблемы стресса), А. Н. Леонтьєва (Потребности, мотивы и эмоции; Деятельность. Сознание. Личность) та ін.

Структура роботи. Структурно робота складається зі вступу, трьох основних частин та списку використаної літератури.

І. Загальна характеристика мотиваційної сфери особистості

1.1. Основні підходи до визначення мотиваційної сфери особистості

Існуючі концепції мотивації розрізняються не лише теоретичними і термінологічними установками, але й тим, що в них слугує об’єктом дослідження, тому в питанні, що саме складає мотиваційну сферу особистості і що повинна пояснювати психологія мотивації немає бажаної єдності. Щоправда, ці думки мають деякі спільні риси і розходяться, головним чином, в більш чи менш розширеному розумінні цієї сфери окрім центрального, загальновизнаного феномена.

Насамперед до мотиваційної сфери відносять все те, що призводить до реально здійснюваної активності: узагальнені і більш конкретні життєві цілі, заради яких людина вчиться, працює, виховує дітей, захоплюється подорожами – тобто досягнення, яким людина присвячує своє життя. К. Обухівський, наприклад, визначає мотив як “вербалізацію мети і програми, яка дає можливість даній особі розпочати певну діяльність” Обуховский К. Психология влечений человека. – М., 1971. – С. 19. , Х. Хекхаузен пропонує розуміти мотив як “бажаний цільовий стан в рамках відношення “індивід – середовище”, а мотиваційну сферу як те, що “визначає цілеспрямованість дії” Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. – М., 1956. – Т. 1. – С. 34. . Передбачається, що все, що робить людина – як різні види систематичної діяльності, так і велика кількість заздалегідь не запланованих і залежних від обставин щоденних дій - має свої мотиваційні підстави; коли, скажімо, по дорозі людина зупиняється, щоб на щось подивитися, відповісти на питання зустрічного або привести до ладу свій одяг, ці ситуативні дії визначаються допитливістю, ввічливістю, бажанням виглядати охайним і іншими подібними мотивами.

В психологічній науці досить популярною також є думка, що мотиваційне значення має також значне коло явищ, які актуально діяльності не породжують, але можуть породжувати, тобто являють собою потенційні мотиви Ковалёв В. И., Дружинин В. Н. Мотивационная сфера личности и её динамика в процессе профессиональной подготовки // Психологический журнал. – 1992. – № 6. – С. 33. . Одна з характерних особливостей соціального життя полягає в тому, що багато необхідних для людини умов і благ, наприклад, обігрів квартири, навчання дітей, правовий захист, створюються організацією суспільства і іншими людьми при частковій участі індивіда, або зовсім без неї. Очевидно, було б невірним відмовити такого роду благам в мотиваційному значенні на тій підставі, що через суспільний поділ праці сама людина їх не створює, особливо, якщо врахувати, що по відношенню до них особистість не повністю бездіяльна. Не беручи прямої участі в їх створенні, вона зазвичай слідкує за цим процесом і виявляє готовність при необхідності активно в нього включитися: при хворобі дитини батько сідає з ним за уроки, почувши про порушення законності громадянин приєднується до вимог її відновлення і т.п.

Не вимагати активності людини може не лише те, що створюється іншими, але також й те, що вже створено нею самою. Такі продукти її діяльності в минулому, як професійні досягнення, особисті якості, дорослі діти, складають окремий клас мотиваційно значущих явищ, які проте не викликають зовнішньої активності. Життєві цілі, котрі колись активно переслідувалися людиною не можуть, напевне втрачати своє мотиваційне значення з тієї причини, що вони стали досягнутими (або виявилися лише частково досяжними) і отримали результативний вираз Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990. – С. 25. . У всякому разі такі екс-мотиви часто слугують предметом інтенсивних спогадів і внутрішніх відношень (гордості, невдоволення), а при певних умовах, як і інші мотиви, можуть стати актуальними: будь-яка зроблена колись справа, наприклад, вирощений сад, може знову вимагати повної віддачі людини при загрозі його знищення.

Окрім означених вище мотиваційно значущих явищ, котрі об’єднує те, що в їх досягненні немає необхідності, в структурі мотиваційної сфери окремо можна виділити різновид потенційних мотивів, для досягнення яких людина не має можливості. Причини такої неможливості достатньо різноманітні. По-перше, в умовах суспільства життя людей регламентується цілою низкою