2.2. Механізми мотиваційної сумації

Вже у тварин, наприклад, в конфліктних ситуаціях, можна виявити залежність поведінки від різних взаємопов’язаних збуджень, які ведуть походження від різних потреб. У людини одночасний прояв і дія мотиваційних факторів являє собою фактично постійне тло життя. Тому актуальною є не сама по собі констатація полімотивованості людської діяльності, а проблема її форм і механізмів.

Проблема полімотивації тільки за своєю назвою є сучасною; прикладом того, в яких термінах вона обговорювалася в концепціях минулого можуть бути наступні слова К. Д. Ушинського: “Більшість бажань в людині – не прості бажання, що виникли з одного якого-небудь певного устремління, але бажання складні, які виникли з різних прагнень, що об’єдналися разом яким-небудь значним уявленням або значною системою саме тому, що різні боки цього уявлення, або різні члени цієї системи уявлень задовольняють декільком різним прагненням людини” Ушинский К. Д. Собрание сочинений. – М., 1950. – Т. 9. – С. 507. .

В сучасній термінології ці слова означають, що “поведінка частіше за все буває полімотивованою. ...Будь-яка поведінка виявляє тенденцію до детермінованості скоріше декількома базовими потребами одночасно, чим однією з них” Корнилова Т. В. О функциональной регуляции принятия интеллектуальных решений // Психологический журнал. – 2000. – Т. 18. - № 5. – С. 75. . Згідно Л. І. Божович “...не лише одна і та сама потреба може втілюватися в різних об’єктах, але і в одному і тому самому об’єкті можуть втілюватися різноманітні потреби, що взаємодіють, взаємно переплітаються чи навіть протирічать одна одній. Наприклад, оцінка в якості мотиву учбової діяльності може втілювати в себе і потребу у схваленні вчителя, і потребу бути на рівні своєї власної самооцінки, і прагнення завоювати авторитет у товаришів, і бажання полегшити собі вступ до вищого навчального закладу, і багато інших потреб” Божович Л. И. Проблема развития мотивационной сферы ребёнка // Изучение мотивации детей и подростков. – М., 1972. – С. 27. . Схожі думки висловлюють М. М. Філіппов: “Та чи інша потреба утворюється не на базі якого-небудь прагнення, а на базі складного сплетіння вже наявних у людини потреб” Филиппов М. М. Нужда и потребность // Проблемы методологии и логики науки. – Томск, 1968. – С. 20. , В. І. Ковальов: “Множинність мотивів полягає не лише в тому, що реалізація однієї і тієї ж самої потреби пов’язана зазвичай з сукупністю однорідних мотивів, але і в тому, що поведінка і діяльність збуджуються, спрямовуються і регулюються зазвичай різнорідними мотивами” Ковалёв В. И. К проблеме мотивов // Психологический журнал. – 1981. – № 1. – С. 36. та ін. У вітчизняній психології, однак, традиційно спостерігалася наступна картина: більшість дослідників, визнаючи полімотивованість людської діяльності, вивчали цю діяльність так, ніби був наявним один, окремо взятий, домінуючий в даній ситуації мотив; іншими словами, при проведенні емпіричних і експериментальних досліджень психологи “віддавали перевагу роботі з однозначними мотивами” Калмыкова Е. С., Радзиховский Л. А. К проблеме амбивалентных мотивов // Мотивационная регуляция деятельности и поведения личности. – М., 1988. – С. 378.

Дійсно, принципу полімотивації більш відповідає розуміння в концепції А. Н. Леонтьєва процесу формування мотиву як зібрання в ньому ряду потреб, а не окремої потреби, і відповідно визначення мотиву не як предмету потреби, а як предмету потреб Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции. – М., 1971. – С. 6. . Це може дещо змінити згадану картину мотивації, виключивши, зокрема, прямолінійність співвідношення потреб і діяльності.

Взаємодія і поєднання різних збуджувальних сил у визначенні поведінки не відбувається одноманітно, розпадаючись на низку характерних видів і форм. Так, можна дійти висновку, що полімотивованість активності охоплює щонайменше два різних випадки.

По-перше, онтогенетичне фокусування потреб і мотиваційних відношень, що безпосередньо розвиваються на їх основі в нові мотиваційні утворення, стабільне полімотиваційне або полівалентне значення. В цьому контексті характерно, що “цінності, які займають (за даними досліджень) провідні місця у свідомості респондентів, як правило, мають полівалентний характер. Такими є “мир”, “хороша обстановка в домі і в країні”, “діти”, “робота”, “сімейне життя”, “гроші” і т.п.” Мартынова Е. В. Роль смысложизненных ориентаций в системе профессиональной подготовки студента педвуза // Мир психологии. – 2001. - № 2. – С. 112. Це випадок, що склався у минулому досвіді і полімотивація, яка привноситься з нього і не вимагає ситуативних взаємодій. Яскравим прикладом таких усталених комплексів мотиваційних утворень можуть бути далекі наміри, похідні від цілісної життєвої ситуації. Однак потрібно зауважити, що на комплексній основі формуються практично усі опосередковані мотиваційні відношення, отже, онтогенетично вони є полівалентними, а ініційована ними діяльність – полімотивованою.

По-друге, полімотивація, що складається в конкретній ситуації, складається через те, що людина одночасно відчуває ряд взаємодіючих або