У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


протилежних збуджень і тому повинна їх узгоджувати, найти компроміс і т.п. Даний випадок полімотивації від попереднього відрізняє та обставина, що поведінка є наслідком реальної взаємодії збуджень і активної участі в цьому процесі суб’єкта, який співставляє, зважує можливості і варіанти поведінки та приймає рішення.

Обидва випадки полімотивації органічно взаємопов’язані. З одного боку, полівалентне мотиваційне відношення, що склалося в онтогенезі є наслідком ситуативної взаємодії, складання і фіксації збуджень в минулому; так, одночасне сприйняття людиною якоїсь мети як бажаної і важкодоступної може бути наслідком розчарувань при попередніх спробах її досягнення. З іншого боку, в реальній ситуації актуалізуються вже полівалентні, комплексні мотиваційні відносини, тому випадок ситуативної взаємодії збуджень фактично означає не початкове встановлення, а подальший розвиток полімотивації. Через взаємозв’язок онтогенетичної і ситуативної сумації і поєднання збуджень класифікаційні схеми, які виділяють види і форми полімотивації можуть торкатися обох процесів.

В питанні про полімотивації при взаємопов’язаних мотивах у вітчизняній психології широке визнання отримало виділення особливого класу мотивів-стимулів Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975. – С. 202. , які підключалися до окремих ланок (дій) виконуваної діяльності і забезпечували додаткове збудження саме цих ланок. В ролі мотивів-стимулів виступають будь-які заохочення або покарання, пов’язані з проміжними цілями і результатами діяльності, наприклад, оцінки в навчанні. Уявлення про мотиви-стимули зображає складні види людської діяльності як процес, “який мотивується одночасно кінцевою метою (так званими смислоутворюючими мотивами) і багаточисельними побічними джерелами збудження, які додатково підштовхують окремі кроки в її напрямку” Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990. – С. 198. .

ІІІ. Методичні підходи та принципи експериментального дослідження мотиваційної сфери особистості

Емпіричне дослідження особистісно-смислового аспекту мотивації здійснювалося паралельно з виникненням теоретичних положень, що відносилися до цього аспекту. Так, в 30-40-і рр. А. Н. Леонтьєвим і його співробітниками проводилися експерименти, направлені на розкриття залежності протікання різних психічних процесів від мотивів діяльності. В 50-60-і рр. предметом вивчення стають вже самі потреби і мотиви – їх зміст, розвиток у онтогенезі, будова на різних вікових етапах (Л. І. Божович, Н.Г. Морозов, Л. С. Славина). Розвивалися дослідження у галузі патопсихології (Б. В. Зейгарник, С. Я. Рубінштейн), котрі стосувалися вивчення особливостей мотиваційної і емоційної сфери душевнохворих. В результаті багаторічних досліджень в області мотивації особистості, її значущих переживань, виділилися і увійшли в психологію багато понять: переживання і соціальної ситуації розвитку, смислу і значення, значимості, відносин, установки, внутрішньої позиції.

Разом з тим не можна не визнати, що в психології і в теперішній час відчувається гострий дефіцит адекватних методів вивчення мотивації (насамперед експериментальних). Хоча смислові утворення беруть участь в мотивації поведінки, однак їх вивчення в емпіричному дослідженні являє собою великі складнощі.

Складність емпіричного дослідження особистісно-смислового аспекту мотивації (смислоутворюючих мотивів, афективних переживань та ін.) пояснює те, що досі вони найбільш успішно досліджувалися, по-перше на контингентах психоневрологічних клінік, в таких умовах де є можливість широко застосувати такі методи як аналіз біографії, історії хвороби і клінічної бесіди. По-друге, велика кількість методичних прийомів була розроблена в дитячій психології. Поставляючи цінний фактологічний матеріал і вносячи відчутний вклад в розвиток багатьох теоретичних уявлень, ці методики, природно, не можуть застосовуватися на дорослих піддослідних. Саме в дитячому віці “введення” мотиву, що вивчається досить легко може бути забезпечене за допомогою спрямовуючих речових інструкцій або імітації обстановки. Складнощі же експериментів при переході від дітей до дорослих значно зростають Насиновская Е. Е. Методы изучения мотивации личности. – М., 1988. – С. 16. .

Для отримання автентичних феноменологічних проявів смислових утворень в рамках емпіричного дослідження і можливості вивчення механізмів їх динаміки необхідно використовувати наступні принципи побудови дослідницьких моделей Там само. – С. 18. :

1. Принцип імітації природної ситуації. Для того, щоб ситуація дослідження була смислоутворюючою, тобто викликала актуалізацію смислових утворень, вона повинна являти собою імітацію (подібність) природної ситуації в умовах дослідження. Потрібно, щоб суб’єкт ставився до обставин, що пропонуються в дослідній процедурі як до реальності свого життя. Це досягається або перенесенням дослідження в природні для піддослідного умови, або такої організації лабораторного дослідження, коли піддослідний ніби перестає відчувати себе експериментальним об’єктом і, цілісно-особистісно включаючись в ситуацію, проявляє себе в ній властивим йому чином.

2. Принцип особистої значущості того що відбувається, або матеріалу, який подається піддослідному. Якщо те, що відбувається має особистісну значущість і ця значущість є акцентованою, мотиваційні утворення особистості проявлять себе навіть у тому випадку, коли міра природності ситуації відносно невелика. Якщо що-небудь в ситуації виявилося значущим для особистості, вона проявить себе, навіть якщо сама ситуація не розрахована на цілісний самовияв особистості, в тому числі і в ситуації класичного лабораторного експерименту на що вказує зокрема С. Л. Рубінштейн Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. – М., 1973. – С. 331. .

3. Принцип відносної невизначеності ситуації дослідження (незаданість усіх її елементів і поведінки піддослідного або невизначеність експериментального матеріалу і інструкції). В процесі зняття (подолання) невизначеності створюються сприятливі умови для мимовільного прояву установок і особистісних мотивацій піддослідного. У випадку невизначеності ситуації (її недостатньої структурованості, можливості багатьох трактувань і т.д.), об’єкти, ситуації, котрі сприймає, інтерпретує піддослідний є неоднозначними, тобто не мають чітко зафіксованого значення. В таких випадках на перший план може виступати їх особистісний смисл, їх значення для суб’єкта. Реалізація принципу непевності проводиться переважно в проективних заходах а також


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8