У вітчизняній психології дослідження мотиваційної сфери особистості за допомогою проектних методик практикували такі вчені як Е. Т. Соколов, Л. Ф. Бурлачук та ін. Е. Т. Соколов, обговорюючи питання про те, що в розповідях по ТАТ проявляються особистісні смисли пише: “Можливо ступінь емоційної насиченості тексту, який супроводжує розповідь, експресія піддослідного, індивідуальні особливості його лексики, “стандартність” або оригінальність сюжету та інші так звані “відхилення” є своєрідними “слідами”, “мітками” особистої мотивації” Соколов Е. Т. Проективные методы исследования личности. – М., 1980. – С. 70. .

4. Принцип неконтрольованості досліджуваних змінних з боку піддослідного є дуже важливим для створення природної ситуації, яка сприяє спонтанному самовираженню, проекції особистості, і частіше за все використовується у формі неінформованості піддослідного про істинний об’єкт розгляду. Поінформованість про реальну мету дослідження або достовірна здогадка про неї можуть змінити природну поведінку суб’єкта. Однак, в методиках, заснованих на прямому самозвіті (анкети, інтерв’ю, питальні листи) цього принципу не додержуються Владимирова Е. К. Исследование ценностной ориентации личности // Вопросы психологии. – 2001. - № 4. – С. 72. .

6. Принцип вивчення процесів в структурі цілісної діяльності є як методичним, так і методологічним. При дослідженні мотиваційної сфери особистості необхідно не лише включати піддослідного в конкретну діяльність (а в таких психологічних експериментах піддослідний завжди щось робить), але й аналіз структури конкретної діяльності суб’єкта, так як від структурного місця того чи іншого процесу залежить і його психологічний зміст, його “смислове навантаження”. На цьому принципі заснований розроблений ще у 40-і рр. А. Н. Леонтьєвим і його співробітниками прийом включення одного і того ж процесу в різномотивовані діяльності. Зовнішні прояви особистості слід розглядати у зв’язку з загальною структурою діяльності, зокрема, мотиваційною структурою. А. Н. Леонтьєв писав: “В тому, що з зовнішнього боку здається діями, які мають для людини самоцінне значення, психологічний аналіз відкриває інше, а саме, що вони є лише засобом досягнення цілей, дійсний мотив яких лежить ніби в іншій площині життя. В цьому випадку за однією діяльністю прихована інша. Саме вона безпосередньо і входить в психологічних облік особистості” Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 1975. – С. 185-186. . Далі А. Н. Леонтьєв підкреслював ту обставину, що “процеси і особливості людини, які взяті самі по собі, в абстракції від системи діяльності взагалі нічого не кажуть про своє ставлення до особистості. Напрямок дослідження повинен йти від змісту і зв’язків діяльності до того, як і які процеси їх реалізують, роблять можливими” Там само. .

Такими є загальні принципи дослідження мотиваційної сфери особистості. Як правило, в кожному конкретному методі, вони реалізовані у певному сполученні.

Висновки

Мотиваційна сфера особистості являє собою досить складне структурне утворення людської психіки. Дослідження мотиваційної сфери являє собою інтерес насамперед для практичного використання набутих знань, адже визначившись з такими поняттями як структурна організація мотиваційної сфери, механізми її формування, можливості зміни мотиваційних установок можна ефективно здійснювати психологічну адаптацію і корекцію поведінки особистостей в практичній роботі спеціаліста-психолога, а за необхідності – змінювати і самі мотиваційні установки окремої особистості з метою її соціалізації і запобігання внутрішнім та зовнішнім конфліктам.

Підбиваючи підсумки роботи можна зробити наступні загальні висновки:

1. Мотив – це предмет (матеріальний або ідеальний), що збуджує і породжує вибір спрямованості дій заради його досягнення. Мотиваційну ж сферу можна визначити як сукупність усвідомлених причин, які лежать в основі вибору дій і загальної спрямованості діяльності особистості.

2. Структурно в мотиваційній сфері можна визначити мотиваційні процеси, які за ступенем контрольованості поділяються на контрольовані і обумовлені пізнавальною активністю суб’єкта; значною мірою автономні від намірів суб’єкта, які здатні формувати альтернативні збудження та процеси, які визначаються крайнім ступенем незалежності від довільної регуляції діяльності, домінуванням над нею.

3. Формування мотиваційної сфери особистості відбувається під впливом процесів, які визначаються психічними механізмами мотиваційної фіксації (визначення найбільш особистісно значущих цілей і задач діяльності, зосередження на них мотиваційної активності особистості) та мотиваційної сумації (поєднання різноманітних збуджень глибинного та ситуативного характеру і вироблення мотиваційних установок, що найбільш відповідають цим збудженням), однак чіткої картини формування самих цих механізмів психологічна наука поки що немає.

Література

Бассин Ф. В. О «силе Я» и «психологической защите» // Вопросы философии. – 1969. – № 2.

Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения. – М., 1979. – Т. 2.

Божович Л. И. Проблема развития мотивационной сферы ребёнка // Изучение мотивации детей и подростков. – М., 1972.

Вилюнас В. К. Психологические механизмы биологической мотивации. – М., 1986.

Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. – М., 1990.

Вилюнас В., Овчининкова О. К теоретической постановке проблемы стресса // Контроль состояния человека-оператора. Материалы VI семинара. – М.; Тюмень, 1972.

Зейнгарник Б. В. Воспроизведение незавершённых и завершённых действий // Хрестоматия по общей психологии. – М., 1979.

Калашник Я. М. Патологический аффект // Проблемы судебной психиатрии. – М., 1941.

Калмыкова Е. С., Радзиховский Л. А. К проблеме амбивалентных мотивов // Мотивационная регуляция деятельности и поведения личности. – М., 1988.

Каширский Д. В. Мотивационно-потребностная сфера подростков с психологическими проблемами // Вопросы психологии. – 2002. – № 6.

Кемпинский А. Психопатология неврозов. – М.,