Висновки

Зі сказаного слідує необхідність індивідуалізації виховання і навчання, ламання звичних стереотипів і стандартів, орієнтованих на усереднених, середньостатистичних індивідів. Навчальна робота школяра повинна бути напруженою, інтенсивною і творчою. При цьому потрібно рахуватися не тільки з об'єктивними індивідуальними розходженнями, але і із суб'єктивним світом особистості, що формується, самооцінкою, Я-концепцією. Апелюючи до творчих потенцій учнів, ми повинні піклуватися про підвищення їхньої самоповаги і почуття власного достоїнства, бачити психологічні труднощі і протиріччя дорослішання і тактовно допомагати їх вирішенню.

Описуючи і пояснюючи механізми взаємодії особистості і суспільства, закономірності формування особистості в системі різних групових відносин, соціально-психологічні знання можуть стати в руках вчителя і вихователя засобом психолого-педагогічного впливу. Вони допомагають не тільки вносити необхідні корективи в процес навчання і виховання підростаючого покоління, але і бачити перспективи, проблеми завтрашнього дня. Сучасний педагог повинен уміти не тільки розбиратися і фіксувати, як і в якому напрямку йде процес розвитку міжособистісних відносин у колективі класу, як формується в кожного підлітка система відносин до себе, праці, суспільству, але й активно керувати цими процесами.

Література