Діяльність: поняття, сутність та основні характеристики

Зміст

Вступ

Категорія діяльності є центральною для системно-діяльнісного підхо-ду в психології. Діяльність розглядається тут як одиниця життя, сис-тема активних взаємин людини зі світом, що опосередковується і регу-люється психікою. На відміну від діяльності тварин вона підпорядкову-ється не лише біологічним, а й соціальним закономірностям Діяльністю людина перетворює предмети природи на засоби задоволення своїх потреб, а образи, що виникають при цьому, втілюються в діяльності, начебто «застигають» у світі культури.

Народжуючись, дитина знаходить цей світ позначеним за допомогою мови. Освоюючи втілене у такий спосіб ідеальне, засвоюючи значення, вона залучається до культури, водночас усвідомлюючи і довкілля, і саму себе. Діяльність, опосередкована вже образом свідомості, тиняючись із предметною дійсністю, закономірно ускладнюється, разом з цим збага-чується й образ, що опосередковує її. При цьому збагачується людина: вона переходить на новий рівень взаємодії зі світом, заявляє про себе як що особистість.

Як і саме життя, діяльність — багаторівневий процес, що змінює свої характеристики залежно від рівня, на якому функціонує.

На рівні індивіда — це активність, що реально пов'язує суб'єкт з об'єктом.

1. Поняття про діяльність

Нормальний стан людини, якщо тільки вона не спить - активний, діяльний стан. Поки людина живе, вона постійно діє, щось робить, чимось зайнята - трудиться, вчиться, займається спортом, грає, спілкується з людьми, читає і т.д. Словом, вона виявляє активність - зовнішню (рух, операції, м'язові зусилля) або внутрішню (психічна активність, що спостерігається навіть у нерухомої людини, коли він міркує, читає, пригадує і т.д.). Проте розрізняти зовнішню і внутрішню активність можна лише умовно. Як показали дослідження, робота думки навіть тоді, коли людина зовнішньо не виявляє активності, пов'язана з мовно-руховими мікрорухами (які можна зареєструвати). Те, що ми називаємо «мисленням про себе», є промовляння «про себе», тому що мислення дорослої нормальної людини існує в мовній формі. Тому будь-яка діяльність людини завжди пов'язана з зовнішнім рухом, рухом його м'язів.

Діяльність - це активність людини, спрямована на досягнення свідомо поставлених цілей, пов'язаних із задоволенням її потреб і інтересів, на виконання вимог до нього з боку суспільства і держави.

Без діяльності неможливе людське життя. У процесі діяльності людина пізнає навколишній світ. Діяльність створює матеріальні умови життя людини, без яких вона не може існувати, - їжу, одяг, житло. У процесі діяльності створюються духовні продукти: наука, література, музика, живопис. У процесі діяльності людина змінює навколишню дійсність, своєю працею перетворить навколишній світ: пустині стають квітучими садами, ріки змінюють русло і напрямок, у тундрі і тайзі виникають міста. Діяльність людини формує і змінює його самого, його волю, характер, спроможності.

Діяльність людини принципово відрізняється від поведінки тварин, навіть якщо ця поведінка достатньо складна. По-перше, діяльність людини носить свідомий характер - людина усвідомлює ціль і засоби її досягнення, передбачає результат. По-друге, діяльність людини пов'язана з виготовленням, вжитком і збереженням знарядь праці. По-третє, діяльність людини носить суспільний характер, вона здійснюється, як правило, у колективі і для колективу.

Діяльність визначається (детермінуєтья) суспільно-історичними умовами. У залежності від вимог суспільства діяльність людини набуває різноманітний характер. Розглянемо, наприклад, трудову діяльність людини. За всіх часів і епохи людина займалася трудовою діяльністю. Але в умовах капіталістичного суспільства працююча людина стає придатком машини, і його діяльність направляється капіталістом тільки на те, щоб одержати великий прибуток.

У нашій країні в зв'язку зі зміною суспільних умов сама трудова діяльність усе більше і більше стає потребою людини, у ній розкриваються кращі сторони особистості вітчизняних людей. Вони пізнають щастя праці.

Необхідні умови людської діяльності - психічні процеси. Вони є, з одного боку, обов'язковою характеристикою всякої діяльності людини: чи грає дитина, чи вчиться школяр, чи трудиться людина - завжди усі види діяльності нерозривно пов'язані з увагою, сприйняттям, пам'яттю, мисленням, уявою, без яких не може здійснюватися ніяка діяльність людини. З іншого боку, усі психічні процеси протікають, формуються і регулюються в діяльності. Так здійснюється взаємозв'язок психічних процесів і діяльності людини.

2. Діяльність як зв'язок суб'єкта з об'єктом

Діяльність — зв'язок двох полюсів життя: суб'єкта й об'єкта. Історія психології знає чимало теорій, які, протиставляючи ці полюси розуміють психіку або як результат впливу об'єкта на суб'єкт, або як джерело існування об'єкта. З позицій системно-діяльнісного підходу відношення «суб'єкт — об'єкт» опосередковується процесами діяльності, в межах яких функціонує психіка, і які змінюють не лише об'єкт, а й суб'єкт. У діяльності мають місце постійні переходи: суб'єкт — змінений об'єкт — збагачений суб'єкт.

Діяльність завжди ґрунтується на певних потребах — станах живої істоти, для задоволення яких потрібні відповідні об'єкти.

Потреби тварин обмежені біологічними об'єктами. Тому їхня поведін-ка має біологічно доцільний, пристосувальний характер. Проте вже вона свідчить, що потреби, з одного боку, зумовлюють активність тварини, а з другого — залежать від неї, бо саме у ній вони задовольняються або ж не задовольняються.

Ця закономірність ще очевидніша на прикладі діяльності людини. Звичайно, вона має також свої біологічні (органічні) потреби (в їжі, безпеці, продовженні роду тощо). Проте основою її діяльності є принципова; інші — власне людські — індивідні потреби. Одні з них — матеріальні — відбивають потребу людини в предметах матеріальної культури (у речах, що забезпечують побут, житлі, одязі тощо); інші — духовні —в предметах духовної культури (в знаннях, продуктах наукової і художньої творчості). До того ж є ще особливий клас потреб —