Поширеними мотивами праці є: розмір заробітку, зміст роботи, мож-ливість підвищення кваліфікації, стосунки з колегами, суспільне значення продукції. Цілі є регуляторами трудових дій і безпосередньо сто-суються динаміки та продуктивності професійної діяльності. Операцій-ний склад трудової діяльності має бути рухливий, оскільки без цього немож-ливе швидке й ефективне формування навичок і вмінь. Характерно, що науково-технічний прогрес супроводжується передачею операційного складу дій технічним пристроям, а це звільняє людину від шаблонних елементів праці і підсилює її творче начало.

Власне творчою праця стає тоді, коли її результати мають соціальну цін-ність — відповідають певним суспільним ідеалам. Проте крім цього потрібні ще спеціальні здібності, специфічні для кожної професійної діяльності.

Прикладом може бути педагогічна діяльність, призначення якої по-лягає в передачі підростаючому поколінню суспільно-історичного досвіду, зафіксованого в різних значеннях. Суб'єктом цієї діяльності є вчитель, а мотивом, у її оптимальному варіанті, — учень, її метою є більш чи менш конкретні уявлення про знання, вміння, навички, необхідні учневі, можливості його психічного розвитку. Операційний зміст цієї діяльності багатогранний і передбачає можливості для її оптимізації.

Творчим рівнем цієї діяльності є педагогічна майстерність, передумовою якої є педагогічні здібності та систематична копітка робота вчителя над собою. Це не лише поповнення знань, а й усвідомлення мотивів своєї діяльності, з'ясування для себе її смислу, чітке визначення та розрізнення близьких і віддалених цілей, постійне вдосконалення своїх умінь. Учитель-майстер передає учням не лише свої знання та вміння, а й свій світогляд, свою власну філософію. Його педагогічна діяльність — це трансформація одних педагогічних дій у способи досягнення інших, більш високих цілей, це ставлення до дитини як до найвищої цінності, а також відпрацювання найефективніших способів розв'язування педагогічних задач.

Ще одна відмітна риса педагогічної майстерності — побудова вчителем своєрідної педагогічної філософії — системи оптимістичних і гуманних погля-дів на учня та можливості педагогічної діяльності, на своє призначення. Про її наявність свідчить діяльність видатних педагогів, а її гаслом може слугува-ти назва відомого твору В. О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям».

Гра, учіння, праця — головні, але не єдині види діяльності, в процесі яких виникає, функціонує, розвивається і виявляє свої особливості психіка. Етапом такого розвитку є особистість.

На цьому рівні життя індивід заявляє про себе як про суб'єкта влас-ної діяльності.

Висновок

Таким чином, діяльність людини — це сукупність окремих видів діяль-ності, про які судять за їх мотивами. Кожен з них існує у вигляді дій, підпорядкованих цілям. Дії виконуються шляхом операцій, які визначаються умовами досягнення цілей.

Діяльність — це не лише адаптивна, доцільна, а й неадаптивна, перетворювальна активність. Це спосіб життя, який реалізується за допомогою складної сукупності психологічних і фізіологічних механізмів.

Діяльність людей різноманітна, але при цьому її можна зводити до трьох основних видів: навчальної, трудової і ігрової. Іноді виділяють спортивну діяльність, а також спілкування як своєрідний вид діяльності.

Людині майже в будь-якому віці властиві всі три види діяльності, але в різні періоди життя вони мають різне значення. У дитини до надходження в школу основний вид діяльності - гра, хоча в дитячому садку вона і трохи учиться і трудиться під силу. Основний вид діяльності школяра - навчання, але і праця займає в його житті відоме місце, а у вільний час він охоче грає. Для дорослого праця - основна діяльність, але вечорами він, може вчитися (самостійно або у вечірній школі, на вечірньому факультеті), вільний час присвячувати іграм (спортивним, інтелектуальним).

Список літератури

Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности. — М.: Наука, 1980.

Волков А. М., Микадзе Ю. В., Солнцева Г. Н. Деятельность: структура и регуляция Психологический анализ. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987.

Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию: Курс лекций. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.

Киричук О.В. Основи психології. – К., 1997.

Крутецкий В.А. Психология. – М., 1986.

Кузин В.С. Психология. – М., 1974.

Немов Р.С. Психологическое консультирование. – М., 2001.

Психология. Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского. – М.,1990.