Важливо дотримуватись також певних правил у відношенні одягу та зовнішнього вигляду. Супермодний костюм зовсім не обов’язковий. Важливо щоб він був у охайному стані, не висів мішком, а брюки не були зім’ятими. Але костюм повинен відповідати характеру зустрічі та часу.

Елегантність ділової людини визначають галстук, сорочка та чоботи, які повинні мати бездоганний вигляд.

3.2. Особистісна претензійність як інструмент впливу на кар’єрні відносини

Рівень домагань - бажаний рівень самооцінки особистості; визначається ступенем труднощів тих задач, що особистість перед собою ставить. Оцінка рівня домагань проводиться з погляду його адекватності - відповідності реальним можливостям людини. Розрізняють частковий і загальний рівень домагань.

Частковий рівень домагань відноситься до досягнень в окремих областях діяльності (у спорті, музиці і т.п.) або людських відносин (прагнення зайняти визначене місце в колективі, у дружніх, сімейних або виробничих відносинах і т.п.). В основі такого рівня домагань лежить самооцінка у відповідній області.

Рівень домагань може носити більш загальний характер, тобто відноситися до багатьох сфер життя і діяльності людини і, насамперед, до тих, у яких виявляються її інтелектуальні і моральні якості.

Люди, що володіють реалістичним рівнем домагань, відрізняються впевненістю у своїх силах, наполегливістю в досягненні мети, більшою продуктивністю, критичністю в оцінці досягнутого[11].

Неадекватність самооцінки може привести до вкрай нереалістичного рівня домагань (завищеного або заниженого). У поводженні це виявляється у виборі занадто важких або занадто легких цілей, у підвищеній тривожності, непевності у своїх силах, тенденції уникати ситуації змагання, некритичності в оцінці досягнутого, помилковості прогнозу і т.п.

Рівень домагань як психологічна характеристика особистості вперше був експериментально вивчений у 20-х роках під керівництвом К.Левина німецьким психологом К.Хоппе. Було показано, що вибір задачі визначених труднощів залежать від успіху або невдачі в рішенні попередніх задач: успіх сприяє виборові більш важких задач (підвищення рівня домагань), невдачі - навпаки, більш легких (зниження рівня домагань). З'ясувалося також, що серед випробуваних існують особи, що у випадку виникнення ризику стурбовані не тим, щоб домогтися успіху, а тим, щоб уникнути невдачі.

Якщо їм приходиться здійснювати вибір між задачами різного ступеня труднощі, вони вибирають або найлегші задачі, або самі важкі. Перші - тому, що переконані в успіху (елемент ризику мінімальний); другі - тому, що невдача в цьому випадку буде виправдана винятковими труднощами задачі (при цьому самолюбство не виявляться ураженим).

Експерименти Хоппе в різних модифікаціях були згодом повторені багатьма дослідниками.

Результати дозволили виявити наступну закономірність: звичайно особистість установлює свій рівень домагань між дуже важкими і дуже легкими задачами і цілями таким чином, щоб зберегти на належній висоті свою самооцінку.

Формування рівня домагань визначається не тільки передбаченням успіху або невдачі, але насамперед тверезим, а іноді невиразно усвідомлюваним образом і оцінкою минулих успіхів і невдач. Формування рівня домагань може бути простежене в навчальній роботі школяра при виборі теми доповіді, додаткового завдання і т.п.

Дослідження рівня домагань дозволяють краще зрозуміти мотивацію поводження людини і здійснювати спрямований вплив, що формує кращі якості особистості. В одних випадках важливої стає задача підвищення рівня домагань особистості: якщо людина невисоко оцінює себе і свої можливості, це приводить до стійкої втрати впевненості в успіху і деформації особистості.

Постійні невдачі можуть привести до загального зниження самооцінки, що супроводжується важкими емоційними зривами і конфліктами. Педагог, що систематично виставляє учневі низькі оцінки, здавалося б, вірно оцінюючи його знання, припускається серйозної помилки, якщо залишає без уваги рівень домагань школяра, що змирився з подібним положенням речей.

Шляхи підвищення рівня домагань різні і залежать від індивідуальних особливостей людини, реальних можливостей оточуючих і т.д. Це і пряма допомога з боку викладача, фахівця чи керівника, і різні прийоми створення перспективи для особистості. Ці перспективи можуть бути виявлені спочатку в іншій області, не пов'язаної з тією, у якій виявляються невдачі. Потім створена в такий спосіб активність переключається в сферу, де треба підвищити рівень домагань особистості і відновити самооцінку, що знизилася. Дбайливе відношення до людської особистості, розумно оптимістичний підхід до її перспектив дають можливість знайти стратегію індивідуальної роботи з людиною. Ця робота буде сприяти пробудженню в ній поваги до себе і впевненості у своїх можливостях.

В інших випадках важливо трохи знизити рівень домагань людини. Необхідність вирішення цієї задачі визначається не тільки тією обставиною, що людина з невиправдано завищеним рівнем домагань зустрічає рішучу відсіч у будь-якому колективі, але і тому, що завищений рівень домагань, багаторазово вступаючи в протиріччя з реальними невдачами, породжує гострі емоційні конфлікти. Нерідко при цьому особистість виявляє упертість, вразливість, поводиться неадекватно, прикидаючись цілком задоволеною, або прагнучи пояснити свої невдачі чиєюсь протидією, стаючи підозрілою, озлобленою, агресивною. При частому повторенні ці психічні стани закріплюються у виді стійких рис характеру [12].

Іноді ти почуваєш, що в цьому житті нелегко знайти справжні радість і щастя. І отут виникає бажання замінити їх чим-небудь простішим, доступнішим. Але довгоочікувані зміни на краще від цього не приходять. Швидко розумієш, що це обман.

Як же почати жити здоровим, повноцінним життям, повної досвідів природної радості, що захоплюють? Часто ми шукаємо краще зовсім не там, де воно чекає нас, що в пошуках легкого шляху ми непомітно для себе усе більше і більше віддаляємося від нього. Буває так, що необхідно багато в чому змінити себе, свій спосіб життя