Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Розділ 1

Курсова робота

Психологічне формування особистості в підлітковому віці

План

ВСТУП

Підлітковий, або середній шкільний вік, — один з станів становлення особистості, період особливо активного формування духовного багатства людини, її моральної чистоти, фізичної досконалості, готовності до праці, здатності бути активним громадським діячем.

У підлітковий період в організмі відбуваються бурхливі процеси, пов’язані зі статевим дозріванням, які накладають відбиток на процес формування особистості. Але у становленні особистості підлітка не менш важливу роль відіграє суспільне середовище, контакти з дорослими, колектив. Фізичний розвиток і набутий підлітком у попередні роки досвід змінюють його становище в школі, в сім’ї, стосунки в колективі. Поступово включаючись і суспільно корисну працю, підлітки все більше допомагають батькам у сім’ї, виконують доручення школи і громадських організації. Відповідальність за якість виконання і результативність праці мобілізує фізичні і духовні сили підлітка. Дорослі не вважають уже підлітка “маленьким” і ставлять до нього підвищені вимоги щодо виконання доручень і навчальних завдань, культури поведінки, стосунків з товаришами. Дещо зменшується догляд за дітьми цього віку і допомога їм — ставляться значно більші вимоги до самостійності й самообслуговування. З’являється необхідність нових гігієнічних вимог до підлітків і догляду за інтимними контактами хлопчиків і дівчаток, які починають активізуватись в цей період у зв’язку з статевим дозріванням.

Актуальність теми. В підлітковому віці відбувається становлення особистості, що усвідомлює себе. Опановуючи продуктивною діяльністю, людина освоює реальні сімейні, професійні, суспільні ролі. Саме вони визначають подальший шлях розвитку його особистості. У цьому віці існують істотні суперечності в розвитку особистості підлітка: він і дитина, і вже не дитина, має чимало рис дорослого. Суперечність у розвитку особистості підлітка надзвичайно складне явище. Щоб успішно керувати розвитком дитини в цьому віці, треба знати природу та особливості прояву цих суперечностей.

Проблема полягає в тому, що розвиток у підлітка нових якостей самосвідомості уповільнюється, якщо старші ставляться до нього як до дитину і контролюють його дії, керують ним так, як контролюють і в молодших класах. Звичка самого підлітка робити все за вказівками також заважає йому бути самостійним у своїх вчинках і діяльності. Якщо дорослі не змінюють свого ставлення до підлітка і не рахуються з проявами його дорослості, то школяр стає неслухняним, впертим, з’являється негативізм, прагнення будь-що звернути на себе увагу.

Метою даної роботи являється дослідження особливостей формування особистості в підлітковому.

Для досягнення мети в роботі вирішувалися наступні завдання:

Дослідити сутність, та структуру особистості;

Проаналізувати основні етапи соціалізації в розвитку особистості;

Розглянути вплив соціально-психологічних факторів на розвиток особистості;

Окреслити основні особливості і проблеми розвитку особистості в підлітковому віці

Розробити методику та провести діагностику особистості підлітків.

Об’єктом дослідження являється процес розвитку і становлення особистості.

Предметом роботи є особливості формування особистості в підлітковому віці.

Розділ 1. Концептуальні засади розвитку особистості

1.1. Поняття і структура особистості

Досліджуючи проблему особистості, психологія має на увазі психологічні особливості і властивості людини, що розвилися і виявляються в нього як у члена суспільства. Людина завжди є членом того чи іншого колективу — родини, школи, робочого колективу на підприємстві і т.д. Активна діяльність людини в колективі, взаємини його з колективом у значній мірі визначають формування індивідуальних рис особистості.

У психологічній науці існують різні підходи до вивчення особистості. Найбільше поширення одержали три теорії, а саме: біогенетична, соціогенетична, психогенетична.

Відповідно до генетичного підходу розвиток особистості являє собою розгортання генетичної програми. Так, американський психолог початку XX століття С. Хол головним законом розвитку вважав біогенетичний «закон рекапітуляції» [25, с.122], відповідно до якого індивідуальний розвиток, онтогенез, повторює головні стадії філогенезу, резюмуючи в згорнутому виді такі стадії розвитку людського суспільства, як збирання, полювання і т.д.

Інший варіант біогенетичної концепції розроблявся представниками німецької «конституційної психології». Так, Е. Кречмер, розробляючи проблеми типології особистості на основі типу статури і т.п., вважав, що між фізичним типом людини й особливостями його розвитку повинна існувати якийсь однозначний зв'язок [25, c.124].

Особливо яскраво біологізм виступає в трактуванні особистості 3. Фрейдом. Відповідно до його вченя все поводження особистості обумовлене несвідомими біологічними потягами або інстинктами й у першу чергу сексуальними потягами [26, c.28].

З.Фрейд для більш точного і простого опису особистості вводить в анатомію особистості три основні структури: ід, его і суперего. Такий розподіл відомий, як структурна модель психічного життя.

Ід (воно) означає інстинктивні й уроджені аспекти особистості. Его (Я) — це компонент психічного апарата, відповідальний за прийняття рішень. Суперего (над-я) — морально-етична сила особистості.

На нашу думку біогенетичний підхід являє собою по суті фатальний підхід до особистості, визнання неминучості долі людини. Робота психолога чи педагога з підлітками не може, на нашу думку, базуватися на цих концепціях, як теоретичному підґрунтю, так як тоді заперечується можливість психолого-педагогічної допомоги підлітку в розвитку особистості, а психолог виступає “чистим” дослідником, а не фахівцем, який покликаний надати допомогу підлітку в розвитку особистості.

На противагу біогенетичному підходу, відправною точкою якого є процеси, що відбуваються усередині організму, соціогенетичні теорії намагаються пояснити особливості особистості, виходячи зі структури суспільства, способів соціалізації, взаємин з оточуючими людьми. Так, відповідно до теорії соціалізації, людина, народжуючись біологічною особиною і стає особистістю лише завдяки впливу соціальних умов життя.

З погляду соціологічного підходу особистість являє собою продукт культурно-історичного розвитку. У зв'язку з цим доречно привести цитату Маркса про те, що "особистість не є абстрактне поняття, властиве окремому індивіду, у своїй дійсності вона є сукупність суспільних відносин" [25, c.347]. Ми


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20