Структура роботи. Структурно робота складається з вступу, двох основних розділів, списку використаної літератури та додатків.

I. Загальні закономірності проявів страхів
у дорослих людей

1.1. Генезис страхів

Страх – це емоційний вираз суб’єктивного відчуття небезпеки. Видатний фізіолог І. П. Павлов вважав страх проявом природного рефлексу, пасивно-оборонною реакцією з легким гальмуванням кори великих півкуль. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується визначеними фізіологічними змінами вищої нервової діяльності, відбивається на частоті пульсу і дихання, показниках артеріального тиску, виділенні шлункового соку [, 73].

У найбільш загальному виді емоція страху виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. Існують дві загрози, що мають універсальний і одночасно фатальний у своєму результаті характер. Це смерть і крах життєвих цінностей, що протистоять таким поняттям, як життя, здоров'я, самоствердження, особисте і соціальне благополуччя [, 9]. Але і крім крайніх виразів страх завжди пов’язаний з переживанням якої-небудь реальної чи уявної небезпеки.

Історично першою пояснювальною моделлю навчення страху є розуміння страху як класично обумовленої реакції. У відповідності з цією моделлю, класично обумовлені страхи виникають у результаті асоціації безумовних стимулів з деякими первісно нейтральними стимулами. Д. Уотсон виділяє, зокрема, наступні безумовно страшні стимули: несподівані голосні звуки, раптова втрата рівноваги, удари і поштовхи. Інші стимули, на його думку, є комбінацією названих [, 44-46].

На основі вроджених (безумовних) реакцій страху в ході життя з’являються нові стимули, що викликають страх. В своїх дослідах Уотсон встановив, що багато стимулів, наприклад, темрява, тварини, вогонь у немовлячому віці не викликають страху. Страх виникає пізніше внаслідок випадкового класичного обумовлювання.

Таке обумовлювання може виникати і у дорослих людей. Наприклад, почуття страху, спровоковане серцево-судинними порушеннями, співпавши в часі з перебуванням на площі, стадіоні або іншій відкритій ділянці, в подальшому може призвести до агарофобії – страху відкритих просторів. Якщо ж серцевий напад відбувся в ліфті або у вагоні метро, то може розвинутися клаустрофобія – боязнь замкненого простору [, 258].

Звичайно, повністю звести страх до класичного обумовлювання не можна. Страх в кожному конкретному випадку являє собою складний і цілком індивідуальний сплав фізіологічних, психічних і поведінкових механізмів, що виникає на основі обумовлювання, наслідування, вербального переконання тощо.

Розвиток науки поставив перед прихильниками теорії класичного обмовлення страху ряд питань, які не можуть бути з’ясовані в рамках даної пояснювальної моделі.

Наприклад, в терапевтичній роботі часто можна було спостерігати страх об’єктів, які ніколи не співпадали в часі з безумовними стимулами страху і не могли бути ними обумовлені. І навпаки, навіть при неодноразовому співпадінні деяких подій з больовими стимулами (наприклад, удари електричним струмом, падіння при грі у футбол або тренування в клубі східних двобоїв) ці події страху не викликали [, 66].

З розвитком Б. Ф. Скінером теорії оперантного обумовлювання з’явилася ще одна (оперантна) модель пояснення генезису страхів. У відповідності з цією моделлю страхи можуть виникати і зміцнюватися під впливом підкріплення, яке виникає після боязливого поводження [, 79]. В цьому випадку розрізняють позитивне підкріплення (приємні події) і негативне підкріплення (можливість уникнути подій неприємних).

Можливість виникнення страху в результаті позитивного підкріплення приємними наслідками можна проілюструвати наступним прикладом. Дитина, що лякається чогось і прибігає за захистом до батьків, отримує від них піклування, ласку і захист. При будь-яких потенційно страшних або неприємних подіях вона тепер охоче звертається до батьків за підтримкою, демонструючи стійку стратегію уникання. Таким чином реакція уникання закріплюється і генералізується. Навіть подорослішавши така людина демонструє усталені реакції страху, отримуючи від оточуючих її близьких людей підтримку і захист [, 104].

Не менш часто оперантно обумовлений страх виникає в результаті негативного підкріплення – тобто можливості уникнути неприємних (страшних) стимулів або переживань. Негативне підкріплення може бути проілюстроване в ситуації, наприклад, активної демонстрації страху виступу перед авторитетною аудиторією (скажімо, потенційних інвесторів якого-небудь проекту) – в цьому випадку, ймовірно, такий обов’язок буде перекладений на іншого співробітника.

Теорія оперантного обумовлювання страхів важлива ще в одному відношенні. З використанням цієї гіпотези О. Моурер намагався пояснити стійкість обумовлених страхів до згасання в рамках так званої “теорії двох процесів” [, 47]. У відповідності з цією теорією страх спочатку виникає за схемою класичного обумовлювання, тобто людина навчається боятися і уникати раніше нейтральних стимулів. Але оскільки сам страх є неприємним (аверсивним) стимулом, то людина прагне запобігти страху. Кожного разу, коли це вдається, відбувається оперантне (негативне) підкріплення. Таким чином страх починає підкріплювати сам себе, чим і пояснюється стійкість страху до згасання при відсутності умовного аверсивного стимулу. В цьому випадку, щоправда, залишається без пояснення той факт, що люди часто бояться об’єктів, які ніколи в їхньому житті не співпадали в часі з аверсивними стимулами та об’єктів, яких вони взагалі не зустрічали на протязі свого життя. Пояснення цим страхам дають теорії навчання на моделях.

В рамках соціально-когнітивної теорії А. Бандури було показане, що багато нових зразків поведінки і емоційні реакції можуть виникати в результаті наслідування (навчання на моделях). Людині достатньо бачити, чого бояться оточуючі її люди, щоб почати боятися того ж самого [, 102]. Таким чином людині зовсім не обов’язково на собі перевіряти неприємний вплив деяких подій. Достатньо того, що ці неприємні впливи вона побачить на прикладі інших людей в реальному житті або в засобах масової інформації. Страх, наприклад, співробітників правоохоронних органів або взагалі людини в уніформі часто можна зустріти у людей, яким ніколи нічого поганого люди