Нарешті, суб’єктивно найбільш тяжко переживається внутрішній конфлікт при відносній рівності соціальних і біологічних мотивацій, коли людина свідомо переступає через соціальні стандарти і при цьому відчуває себе боягузом. Тоді розвивається резонансний автоколивальний процес, коли страх і сміливість періодично змінюють одне одного [, 42]. В цьому випадку, поки не відбулося кінцевого переважання якої-небудь з двох протилежних мотивацій, людина буде жити в стані найгострішого конфлікту, що буде справляти руйнівний вплив на усі боки особистості).

Слід відзначити, що, на відміну від біологічних, специфіка соціальних страхів полягає по-перше, в їхньому опосередкованому характері (коли об’єкти, що викликають страх, не можуть безпосередньо самі по собі нанести людині шкоду), а по-друге, в їхній надзвичайній розповсюдженості: так, усі люди, більшою або меншою мірою, бояться хвороб і смерті, бідності, можливості виникнення війни тощо.

Багатьом людським страхам можна знайти аналоги в тваринному світі: людина, як і “брати його менші” лякається грому, вогню, хижаків, стихійних лих, однак є суто людські страхи, які відсутні в дикій природі. До таких явищ можна зокрема віднести страх відповідальності, вплив якого на розвиток серцево-судинних захворювань в усьому світі важко переоцінити [, 304]. Цей страх практично не має під собою біологічного коріння, а обумовлений майже виключно соціальними механізмами. Сутність цього страху полягає в тому, що приймаючи якесь важливе рішення, людина бере на себе відповідальність за його наслідки, а у випадку невдачі їй не тільки загрожує осуд або покарання з боку соціуму, але, що ще гірше, часто вона приречена на тривалі самообвинувачення, які здатні отруїти усе наступне життя. Саме через це багато людей не люблять приймати відповідальних рішень і бажають, щоб за них це робив хтось інший. Страх відповідальності приводить не лише до появи тривожних думок, але й зримо відображається на обміні речовин людини та її біологічних функціях. Тілесні зміни можуть проявлятися як у вигляді збільшення активності, коли людина стає неспокійною, так і у вигляді її зменшення – гіподинамії, загальмованості. Дану тезу можна проілюструвати на прикладі показників серцево-судинних реакцій у учасників космічних програм. В липні 1969 р. людина з Землі вперше вступила на поверхню іншого космічного тіла. Зрозуміло, яка відповідальність лягла на плечі астронавтів, що брали участь у цьому історичному польоті. Прибори, що реєстрували показники здоров’я пілотів показали, що виходом корабля на місячну орбіту серце у американського астронавта Бормана билося з частотою 130 ударів на хвилину, а в момент посадки на Місяць пульс іншого астронавта Армстронга досяг 156 ударів на хвилину замість звичайних 77. Можна було б припустити, що таким чином серцево-судинна система реагує на небезпеку, пов’язану з процедурою космічного польоту. Але це не зовсім так, оскільки під час спуску радянського луноходу з посадкової площадки частота пульсу у членів наземного екіпажу також різко підвищилась і досягла 130-135 ударів на хвилину, хоча ніякої небезпеки для їхнього життя не було – вони знаходились в Центрі управління космічними польотами [, 44].

Слід відзначити, що в будь-яких, навіть найважчих умовах деякі люди (біля 25 % від загальної кількості) зберігають самовладання, чітко і рішуче діють у відповідності з ситуацією [, 9]. За розпитами людей, які опинилися в екстремальних ситуаціях і зберегли в критичні моменти здатність до цілеспрямованих дій, при усвідомленні близької катастрофи вони думали не про власне виживання, а про відповідальність за вихід зі становища. Тобто у деяких людей страх відповідальності може загострювати мислення, в той час як у інших – паралізує його. У першої групи усвідомлення своєї відповідальності призводить до максимальної концентрації здібностей, дозволяючи діяти чітко і цілеспрямовано. Як тільки концентрація змінювалась панічним страхом і незнанням, що конкретно слід робити, наступала втрата самовладання і розвивались психогенні розлади [, 11]. На жаль, слід зазначити, що більшість людей в перші миттєвості екстремальних ситуацій виявляються приголомшеними і малоактивними.

Як показали дослідження різних авторів страх прийняття відповідальних рішень більшою мірою виражений у жінок, ніж у чоловіків і поступово зменшується з віком [, 47]. Люди, для яких характерний цей страх більше інших бояться виступати перед великою аудиторією і тут чоловіки теж виявляються в цілому сміливішими за жінок.

Тестування на страх виявило ще одне джерело повсякденних страхів – страх начальника, який часом завдає людям чимало неприємних хвилин. Статистичний аналіз виявив, що він тісно пов’язаний зі страхом відповідальності (люди, які сильніше бояться свого начальника, важче приймають рішення), а також, що є досить несподіваним – зі страхом висоти [, 47]. На перший погляд між ними мало спільного, однак порівняння формулювань відповідних пунктів інструментарію дозволяє зробити певні висновки. Перше питання звучало так: “Чи відчуваєте Ви неприємні відчуття (почастішання дихання, серцебиття і т. ін.) під час виклику “на ковдру” до начальства. Друге питання формулювалося наступним чином: “Чи боїтесь Ви висоти?” Кореляція між відповідями на ці два питання свідчить про те, що люди часто мають схожі відчуття в обох ситуаціях: коли людина