Сензитивність як типова характерологічна
особливість жіночої аудиторії

Сензитивністю називають характерологічну особливість людини, що проявляється у підвищеній чутливості до навколишніх подій. Термін запропонований італійським педагогом М. Монтессорі, яка вивчала етапи найбільшої сприйнятливості особистості дитини до виховних впливів (вікова сензитивність). В подальшому уявлення про сензитивність було уточнене і розширене, розповсюдившись на особистісні особливості дорослих людей (характерологічна сензитивність). Сензитивность, що виявляється, зокрема, в особливої чутливості до настроїв і взаємин оточуючих людей, виступає основою здатності до співпереживання, глибокого розуміння особистісних проявів. У цьому змісті вона виступає як позитивна риса. Але в той же час характерологічна сензитивність пов’язана з особистісною тривожністю, вона робить людину більш психологічно незахищеною, на ґрунті такої сензитивності може розвинутися хвороблива уразливість, а в особливо несприятливих випадках – і невротичні порушення [, 136].

Більша сензитивність жінок у порівнянні з чоловіками добре відома як на рівні побутової психології, так і з точки зору психології наукової. На переважний розвиток цієї якості жіночої психіки впливають фактори двох видів: психофізіологічні особливості та соціальні (гендерні) стереотипи. Причому вплив стереотипів виявляється більш сильним, тому що психофізіологічні особливості можуть бути компенсовані іншими особистісними властивостями. Установки ж, сформовані під впливом середовища, змінити складніше.   

Щодо властивостей особистості і темпераменту сьогодні психологи з упевненістю можуть сказати, що жінки більш товариські (екстравертовані), активні, емпатичні і турботливі, а чоловіки більш автономні, наполегливі, авторитарні й інтелектуальні [, 31]. Жінки, як правило, перевершують чоловіків в усьому, що пов'язано з мовою (дівчата починають раніш говорити, мають великий обсяг словникового запасу, будують більш складні і різноманітні речення); вони мають більшу схильність до любові і прихильності, більш емоційні, серед них частіше зустрічаються соціальні лідери. Чоловіки ж більш інтернальні, частіше є інструментальними лідерами, їхня самооцінка залежить від успіхів предметної діяльності, більш стабільна й у цілому вище жіночої. Чоловічий стиль спілкування із самого раннього дитинства виглядає більш активним і предметним, але в той же час більш змагальним і конфліктним, ніж жіночий. При цьому для чоловіка зміст спільної діяльності важливіше, ніж індивідуальна симпатія до партнерів. Чоловіче спілкування відрізняється більшою емоційною стриманістю. Жінки вільніше і повніше (у тому числі вербально) виражають свої почуття й емоції, у них раніш виникає потреба поділитися з кимсь своїми переживаннями, а також здатність до співпереживання (емпатія).

Альфонсо Монтаорі виділяє дві принципові відмінності в психології чоловіка і жінки [, 241-242]. Перша стосується того, що чоловіки мають тенденцію до незалежності, а жінки ставлять акцент на взаємозалежність, що у контексті патріархального суспільства часто стає залежністю. Жінки в більшому ступені соціально орієнтовані, чіткіше усвідомлюють ті міжособистісні зв'язки, що поєднують людей і роблять їхнє спілкування більш довірчим. Чоловіки ж прагнуть до незалежності через уникання залежності. Жінки, на думку Монтаорі, виховуються тільки для залежності, а зовсім не для свободи. Чоловіки ж навчаються незалежності із самого дня свого народження. Друге розходження також відбиває культурні стереотипи і "символіку" статей. Чоловіче відношення до навколишнього світу характеризується напористістю, самовпевненістю, орієнтацією на контроль. Для того щоб відокремити себе від світу, необхідно маніпулювати кимось з оточення, переконуючись в такий спосіб у своїй незалежності. МакКлеланд у 1975 році виявив, що для дівчат взаємодія і взаємозалежність з оточенням більш значимі, ніж для хлопців, які воліють просуватися вперед самовпевнено, не відволікаючись на те, що відбувається навколо них. Чоловіки в більшому ступені зосереджені на задачі, тому чоловічий стиль описується як аналітичний і маніпулятивний. Чоловіча психологія сконцентрована навколо домінантних, підпорядковуючих ритуалів і ієрархій, де завжди є той, що перемагає і той, що програє. Чоловік переконаний, що стояти на вершині ситуації – необхідна умова для виживання. Ця установка не визнає альтернативи партнерського стилю. Саме цим пояснюються значно вищі показники інтровертованості і нижчі показники сензитивності у представників чоловічої статі. Напротивагу цьому, жінки більшою мірою орієнтовані на спілкування, і що важливіше – на розуміння інших людей, саме тому у жінок показники екстравертованості і сензитивності набагато вище ніж у чоловіків.

З точки зору прикладної психології важливим є питання про взаємозв’язок між вираженістю особистої якості сензитивності та інтегральним показником ефективності усієї психічної сфери особистості, або інакше кажучи: чи є високий показник сензитивності корисним для індивіда, чи навпаки.

Відповідь на це питання прямо залежить від тих методологічних позицій на яких стоять різні автори.

Ранні дослідники психології статі віддавали перевагу біполярній концепції маскулінності – фемінності, відповідно до якої виразність маскулінних рис для чоловіка і фемінних – для жінки відбиває найбільшу психологічну адаптованість [, 202-220]. У підходах 3. Фрейда і К. Хорні важливим механізмом як нормального, так і невротичного розвитку є ідентифікація, причому нормальною визнається ідентифікація з матір’ю для дівчат та з батьком для хлопців. Інша ідентифікація (хлопців з матір’ю та дівчат з батьком) вважається патогенною, призводить до статево-рольових трансформацій – фемінізації чоловіків і маскулінізації жінок. Серед порівняно недавніх досліджень цей висновок знайшов своє відображення в роботі В. Е. Кагана [, 25-33], що провів клінічне дослідження зв'язку статевої ідентичності з етіопатогенезом і клінікою неврозів. Зокрема, автор виявив, що варіації статево-рольового поводження можуть розглядатися як відображення клінічної картини і динаміки неврозу, а можливість вивчення особливостей статево-рольової ідентичності є важливим чинником становлення невротичної особистості. Тобто, згідно з біполярною концепцією маскулінності – фемінності сензитивність є позитивною якістю саме для жінки (не для чоловіка) так як сприяє засвоєнню приписуваної суспільством