Проведення подібних досліджень і особливо їхня інтерпретація, так само як і вивчення, наприклад, расових психологічних відмінностей, можуть мати серйозні соціальні наслідки і пов’язані з певними етичними проблемами. Тому в роботах по цій темі важко відокремити визначені установки й оцінні судження від строго установлених фактів. Дослідники-жінки схильні дорікати своїм колегам-чоловікам у тому, що вони нерідко інтерпретують дані про статеві розходження у відповідності зі своїми власними стереотипами і, таким чином, не тільки повторюють популярні міфи, але і додають їм наукової респектабельності [, С. 63].

Особливо гостру ворожість у феміністські налаштованих дослідниць викликають ті автори, що пов'язують полові розходження у творчих досягненнях з біологічними факторами, тим самим намагаючись довести, “начебто сама природа обділила жінок творчими здібностями”. Ця позиція найбільше яскраво була представлена в роботі соціал-дарвіністів, що розглядали жінку “як чоловіка, чия еволюція — і фізична, і духовна — зупинилася на більш примітивних ступінях розвитку” (, С. 110). У XX ст., на думку дослідниць-феміністок, вчені одягли ці забобони в нові шати: тепер аргументи на користь інтелектуальної переваги чоловіків беруться з досліджень із проблем полових відмінностей у гормональній регуляції, функціональній асиметрії мозку, соціобіології. Усе це, так само як і надзвичайній складнощі самої проблеми, примушує з великою обережністю підходити до цієї проблематики.

Отримані на сьогоднішній день результати психометричних досліджень показують, що у жінок більш розвинутий вербальний інтелект, а у чоловіків — зорово-просторовий. Прийнято вважати, що перевага жінок у розвитку мовних функцій виявляється починаючи з 10-11 років, але є відомості і про більш ранні терміни [, С. 68]: у 18 місяців дівчата знають приблизно 50 слів, хлопці ж набувають такого словникового запасу лише до 22 місяців. І надалі мова дівчат, як правило, багатше і по словниковому запасу, і по граматичному ладу; навичками читання дівчата також опановують раніше хлопців. Дівчата виявляють більше інтересу до людей, ніж до предметів, до соціальних ситуацій, ніж до вирішення механічних задач, і в більш пізньому віці вони краще володіють мовою і краще сприймають зовнішню інформацію [, С. 78].

На відміну від цього зорово-просторові здібності — це та сфера, де з дитинства лідирують чоловіки. Т. Л. Хілтон у 1985 р. підсумовував результати виконання тестів на розуміння просторових відносин великої вибірки американських школярів старших класів (загальне число випробуваних більш 23 тис.) і знайшов, що юнаки справлялися з ними значно краще дівчат [, С. 64].

В даний час активніше за все розробляється напрямок, що пов'язує статеві відмінності в пізнавальній сфері з функціональною спеціалізацією мозкових півкуль. Вивчаючи наслідки видалення частини скроневої долі мозку з приводу епілептичних припадків, Г. Ленсделл одним з перших прийшов до думки, що деякі фізіологічні механізми, які лежать в основі зорово-просторових і вербальних здібностей, у жіночому мозку можуть перекриватися, а в чоловічому — розташовуватися в протилежних півкулях [, С. 79]. Інші клінічні роботи привели до тих же висновків. Дослідження статевих відмінностей у міжпівкульному розподілі функцій на здорових випробуваних в основному підтверджують цю закономірність.

Не викликає сумнівів факт, що окрім біологічної специфіки, існують і соціально та соціокультурно обумовлені відмінності між пізнавальними процесами чоловіків і жінок. Такі відмінності можна у загальному підсумку звести до трьох основних груп: по-перше, визначені традиції і культурні експектації, що у процесі взаємодії дитини з навколишнім світом інтеріорізуються і впливають надалі на її мотивацію, систему цінностей, ступінь впевненості в собі й ін.; по-друге, батьки і педагоги навіюють дітям уявлення про стереотипні статеві ролі, про “чоловічий” і “жіночий” тип поводження, “чоловічі” і “жіночі” професії; по-третє, це явна і прихована дискримінація жінок, що існує в сучасному суспільстві і заважає жінкам розкрити свої інтелектуальні здібності [, С. 68].

Статева стереотипія існує в будь-якому суспільстві, хоча її реальний зміст може і варіюватися. Процеси соціалізації і формування статевих ролей починаються дуже рано: батьки з народження по-різному відносяться до хлопчиків і дівчат, до них пред'являються різні вимоги, вони одержують різні іграшки, набувають різного досвіду і т.д. Установлено, наприклад, що іграшки й ігри для хлопчиків у більшому ступені заохочують розвиток незалежності і дослідницького підходу до вирішення задач, краще розуміння просторових відносин; від дівчат оточуючі, як правило, вимагають більшої дисциплінованості і підпорядкування правилам і встановленням. У дівчат взаємини з батьками часто складаються по типу гіперопіки, що перешкоджає розвитку допитливості. У силу більшої віддаленості від батьків хлопчикам доводиться зіштовхуватися з більш широким колом життєвих явищ, що стимулюють у підсумку їхню пізнавальну активність. Звичайно, в міру соціалізації чоловіків і жінок розподіл гендерних ролей не зникає, а тільки набуває інших форм, що стосуються насамперед специфіки професійної орієнтації, визначення місця жінки у сфері шлюбно-сімейних відносин тощо, при цьому від жінки чекають підкорення, некритичного сприйняття чужої (чоловічої) думки; що безумовно впливає й на реальні поведінкові установки жінок.

Отже, виявлені в ході експериментальних досліджень закономірності (як біологічно, так і соціально обумовлені) дозволяють зробити попередній висновок, про більшу чутливість жінок до вербальних впливів, яка стосовно до специфіки сприйняття масової інформації сприяє тому, що вони менш критично сприймають масову інформацію, ніж чоловіки, які прагнуть охопити представлене у ЗМІ явище в цілому, співставити