Недостатня наукова розробленість теми визначає новизну дослідження. В теоретичному плані вона полягає в узагальненні даних різних авторів стосовно механізмів сприйняття масової інформації з одного боку та протікання когнітивних процесів жінок з іншого. В практичному плані принципово новим є дослідження взаємозв’язку між вираженістю рис екстравертивності, сензитивності і жіночості та специфікою сприйняття повідомлень масової інформації.

Структура роботи. Структурно робота складається зі вступу, двох основних розділів, списку використаної літератури та додатків.

Сприйняття масової інформації жіночою аудиторією

Загальні закономірності сприйняття масової інформації

Сприйняття масової інформації – складний, багатогранний процес, в якому можна виділити когнітивний, емоційний, поведінковий та інші аспекти [, С. 9]. Але говорячи про сприйняття масової інформації слід перш за все з’ясувати зміст самого сенсоутворюючого поняття “інформація”.

Найбільш співвіднесеним із предметом дослідження представляється визначення інформації як «виділених з ентропійного стану нових даних про природні чи соціальні явища навколишнього світу» [, С. 185]. Ентропія ж в даному контексті розуміється як фрагментарність, відсутність цілісності уявлення про певний предмет матеріального світу або елемент духовної культури.

Інформація розуміється також як «передача, відображення розмаїтості в будь-яких об'єктах і процесах..., тобто порушення одноманітності стосовно до того, хто приймає повідомлення» [, С. 185]. Вона ж - «повідомлення про положення справ, дані про що-небудь, передані або безпосередньо засобами міжособистісної комунікації або за допомогою спеціальних технічних пристроїв» [, С. 15].

Множинність визначень даного феномена говорить про його складність і багатоаспектність. Дійсно, інформація охоплює всі сторони людського буття, його відносини і, будучи опосередкованою в сфері потреб, у кінцевому підсумку забезпечує життєдіяльність особистості.

При всій її розмаїтості інформація має загальноприйняті різновиди: наукова, навчальна й емпірична [, С. 26].

Під науковою інформацією розуміють результат пізнання в момент її (інформації) одержання. У результаті когнітивної активності особистості вона трансформується в знання і визначає надалі успішність особистісної орієнтації в дійсності.

Навчальна інформація визначається як «дані наукового, технічного чи виховного характеру, що виконують функції пояснення і слугують для передачі науково обґрунтованого досвіду, накопичених знань про природу і суспільство, систематизованих з урахуванням інтелектуальних можливостей і вікових особливостей їхніх одержувачів» [, С. 185].

У приведеному визначенні виявляється важлива відмінність від першого, а саме – мова йде про спеціально організовану і психологічно адаптовану щодо споживача інформацію. Положення про можливість організації і адаптації інформації є принциповим для розуміння сутності масової інформації, яка в цьому плані має багато спільного з інформацією навчальною.

До різновиду емпіричної інформації відносять «дані, що є результатом почуттєвого сприйняття й обмежуються практичним досвідом без логіко-теоретичного узагальнення фактів, явищ» [, С. 185]. Отже, мова йде про інформацію, сприйняття якої не має спеціально організованого характеру, така інформація ніби “розчинена в практиці”. Інформація, що сприймається за допомогою електронних ЗМІ (особливо це стосується телебачення) має в цьому плані багато спільного з емпіричною інформацією, адже “більшість глядачів не розуміє принципової різниці між тим що сприйнято за допомогою телебачення і тим, що побачене на власні очі” [, С. 22].

Інформація піддається явищу ентропії, має різноспрямовані впливи і вимагає від споживача особистісної спрямованості в процесі її сприйняття [, С. 39].

Термін «засоби масової інформації» містить в собі деякий функціонально підпорядкований зміст щодо інформації. На побутовому рівні “засіб” зазвичай розуміється як певне знаряддя, пристрій для здійснення якої-небудь діяльності.

“Засіб” у педагогіці визначається як прилади і пристрої, що служать для удосконалення педагогічного процесу підвищення його ефективності і якості.

Термін “засіб” стосовно до специфіки дослідження можливо визначити як “технічні прилади та пристрої, апарати чи їхній комплекс, здатні при участі комунікатора забезпечувати організацію і транслювання множинних різновидів інформації для постачання нею одержувача відповідно до індивідуальної і суспільної потреб” [, С. 55].

ЗМІ здійснюють не тільки інформування, але й створюють контекст спілкування. “Своєрідність цієї форми комунікації в тому, що в її рамках відсутній безпосередній зворотний зв'язок у тому вигляді, у якому він має місце при безпосередньому спілкуванні” [, С. 56]. Характер зв'язку в електронних ЗМІ дозволяє зняти недоліки «відстроченого зворотного зв'язку», а завдяки силі сенсорного впливу, сприйняті зразки продовжують жити й у безпосередньому міжособистісному спілкуванні. Образ світу “викристалізовується в ситуації розкиду думок і їхнього зіткнення, що робить його ємним і неоднозначним. У цьому випадку виявляє себе загальна закономірність включення комунікативного процесу в соціальне пізнання” [, С. 203].

Відсутність безпосереднього зв’язку