З точки зору психології подібні результати є закономірними. Тут виявляється дія соціально-психологічної функції аффіліації, тобто приналежності до групи, коли представники «своєї» групи володіють в очах аудиторії більшим авторитетом і тому здатні викликати до себе більш високий рівень довіри. А здатність комунікатора викликати до себе, а отже, і до свого повідомлення довіру аудиторії є однією з найважливіших передумов успішності його виступу. У цьому сенсі природним є свого роду «кредит довіри» аудиторії до людей своєї групи, але також і до людей, що мають високий соціальний статус чи престиж, наприклад до відомих письменників, державних діячів, вчених і т.д.

Що стосується значимих індивідуально-особистісних характеристик комунікатора, то вони дуже різноманітні. Серед них можна виділити []:

а) характеристики зовнішності (фізичні дані й оформлення зовнішності);

б) комунікативні характеристики (тембр голосу, дикція, манера говорити і т.п.);

в) внутрішні, особистісні характеристики (знання, інтелект, емоційність, моральні цінності і т.п.).

Характеристики зовнішності можуть впливати на оцінку привабливості комунікатора, що досить важливо для створення його позитивного чи, навпаки, негативного образу. Звичайно ж, коли мова йде про жіночу аудиторію, даний фактор набуває особливої значущості. Такі зовнішні дані як антропометричні показники, риси обличчя, колір й фактура волосся обумовлені генетично, можливості їхньої зміни обмежені. В той же час (з точки зору практичної психології телебачення) дуже великої актуальності набуває питання вдалого використання та оформлення одягу з метою створення привабливого образу (іміджу) телевізійного комунікатора. Звичайно ж, слід пам’ятати, що саме поняття “жіноча аудиторія” є надто загальним, щоб можна було реально виробити стиль одягу телевізійного (або будь-якого іншого) комунікатора, який би “подобався усім жінкам”. Але деякі закономірності, розуміння яких стане в нагоді практичним психологам телебачення виявити цілком можливо. В цьому контексті цікавим є проведене у 2001 р. експериментальне дослідження, метою якого стало накопичення емпіричних даних про сприйняття різних кольорових рішень одягу жінки-комунікатора []. В ході дослідження було, зокрема, з’ясоване, що психосемантика кольорів (а отже і ставлення до кольорового рішення костюму жінки-комунікатора) у чоловіків і жінок істотно відрізняється.

На думку жінок найбільш адекватними для жінки-комунікатора є досить “нейтральні” і “консервативні” зелений і синій кольори, які в той же час характеризуються ними як помірковано сильні, активні, незалежні і рішучі. Чорний костюм також вважається досить прийнятним, оскільки, очевидно, в даному випадку жінці-комунікатору приписуються аналогічні характеристики, які, проте, проявляються більш інтенсивно. В цілому можна зробити висновок, що жінки віддають перевагу в кольоровому оформленні одягу жінки-комунікатора таким кольорам, які створюють імідж “жінки-наставниці”. Чоловіки ж, оцінюючи кольорові рішення одягу жінки-комунікатора демонструють протиричні думки. З одного боку вони віддають перевагу синьому і чорному кольорам, котрі, з їхньої точки зору є “традиційними” і достатньо нейтральними у всіх відношеннях (тобто кольорам, що створюють безособовий, деперсоніфікований образ). Але з іншого боку, явним фаворитом для чоловіків є білий колір, що формує зовсім інший образ жінки-комунікатора: привабливий, який відповідає загальновизнаному еталону жіночості [, С. 85-86].

У комунікативних характеристиках, як показують дослідження, жіноча аудиторія звичайно звертає велику увагу на голос комунікатора. При цьому перевага на боці тих комунікаторів, що мають тембр голосу середніх тонів. Так, наприклад, згідно з даними американських дослідників, при оцінці чоловічих голосів працівників радіо і телебачення жінки віддають перевагу в першу чергу баритону (62% опитаних), потім тенору (31 %) і басу (7 %) [, С. 146]. Природно, що найбільш значущі характеристики голосу для радіопередач, де немає зорового образа комунікатора, на телебаченні ж образ комунікатора сприймається аудіовізуально, тобто зоровий образ може деякою мірою компенсувати окремі недоліки голосу.

У цьому плані становить інтерес порівняльний аналіз, проведений у свій час американськими психологами, сприйняття виступів передвиборної «дуелі» кандидатів у президенти Дж. Кеннеді і Р. Ніксона, що передавалася по радіо і по телебаченню. Результати дослідження показали, що Ніксон явно справляв більш сприятливе враження на тих, хто слухав його по радіо, і головним чином через свій приємний голос. На думку психологів, Кеннеді значно програвав перед радіослухачами через занадто високий голос і «бостонсько-гарвардський акцент». Однак на телеекрані більш ефектний був Кеннеді. Його міміка, скупа і разом з тим виразна жестикуляція справляли сильне враження, мовні особливості виступу Кеннеді при телевізійній передачі практично компенсували звукові дефекти голосу і вимови [, С. 148].

На сприйняття особистості комунікатора можуть вплинути також «лідери думки» та реакція аудиторії на сприйняття комунікатора, тобто визначена комунікативна ситуація. У цьому плані англійськими психологами був проведений цікавий експеримент у рамках навчального телебачення.

Експериментальній аудиторії на телеекрані показувалася група людей, один з них вимовляв текст, інші його слухали. Але в одному варіанті телесюжету люди на екрані слухали комунікатора дуже уважно, всіляко демонструючи свою зацікавленість повідомленням, а в іншому – неуважно, відверто показуючи свою нудьгу і відсутність інтересу.

Результати опитування експериментальної аудиторії, яка дивилася сюжет, показали, що в першій серії особистість комунікатора і його виступ оцінювалися набагато вище, ніж у другій серії, хоча це була та сама людина, що вимовляла той самий текст. Показана на телеекрані реакція слухачів значно вплинула на оцінку комунікатора і його виступу [, С. 59].

Для того щоб краще розібратися в сутності найбільш значимих для комунікативного впливу особистісних якостей комунікатора, їх доцільно розглядати комплексно, у рамках визначеної системи