Перший фактор поєднує характеристики комунікатора, пов'язані з відношенням комунікатор — повідомлення. Найбільш значимими з погляду комунікативного впливу тут виступають такі характеристики комунікатора, як адекватне знання їм тієї дійсності, про яку він говорить (когнітивний аспект), його щирість, правдивість, переконаність у тому, що говорить (емоційний аспект) і уміння довести свої знання, думки, погляди до аудиторії (поведінковий аспект). У цілому даний фактор можна позначити як фактор компетентності – переконаності. Важливість якостей комунікатора, пов'язаних з його компетентністю (знання, ерудиція, досвід, уміння доступно викладати матеріал і т.д.), є настільки очевидною, що це не вимагає спеціальних доказів. Але як показують дослідження, такі якості комунікатора, як його переконаність у правдивості і важливості того, що він говорить, є не менш значимими для комунікативного впливу, хоча на практиці цьому не завжди надається належне значення. Але ж при звертанні до жіночої аудиторії найчастіше саме пристрасність, щирість комунікатора виявляються вирішальними для того, щоб викликати довіру до своїх слів і заразити її своєю переконаністю.

При використанні технічних засобів масової комунікації важливість таких якостей, як компетентність, переконаність, щирість комунікатора, не зменшується, тому що жіноча аудиторія сприймає людей, які виступають у системі масової комунікації, не просто як джерело інформації, а як партнерів по спілкуванню [, С. 84].

Це особливо чітко виявляється при розгляді другого фактора, а саме фактора поваги — привабливості, який включає характеристики, пов'язані з відносинами комунікатор – аудиторія й аудиторія – комунікатор. У першому випадку (КА) найбільш значимими з погляду комунікативного впливу виступають такі характеристики комунікатора, як знання своєї аудиторії, в даному випадку – жіночої (когнітивний аспект), його щира повага до аудиторії (емоційний аспект) і уміння спілкуватися з нею на рівних, тобто рівність психологічних позицій комунікатора й аудиторії (поведінковий аспект). Інакше кажучи, це ті характеристики, що притаманні учасникам суб’єктно-об’єктного, діалогічного типу спілкування [, С. 89]. В другому випадку (АК) значну роль відіграють ті характеристики комунікатора, які викликають позитивне до нього відношення з боку аудиторії, її симпатію. Сюди можна віднести відомий аудиторії престиж, авторитетність комунікатора (когнітивний аспект) і уміння адекватно реагувати на зворотний зв’язок аудиторії (поведінковий аспект). Жіноча аудиторія дуже тонко почуває відношення до себе комунікатора. Вона відповідає довірою і симпатією лише в тому випадку, коли бачить, що комунікатор спілкується з нею на рівних, щиро прагнучи поділитися з нею своїми знаннями і переконаннями, не повчаючи аудиторію, але і не підлещуючись перед нею, не займаючись самозамилуванням.

Для жіночої аудиторії дуже важлива не тільки зовнішня, але і внутрішня привабливість комунікатора, у тому числі його приналежність до значимої для аудиторії групи.

У літературі маються численні вказівки на велике значення вищевказаних чи подібних характеристик комунікатора в плані комунікативного впливу в різних видах спілкування, і особливо в масовій комунікації [], [] та ін.

У 80-і рр. в американських дослідженнях масової комунікації була запропонована так звана «харизматична» модель комунікатора стосовно до дослідження ведучих на телебаченні. Автор цієї концепції — Дж. Голдхабер, декан факультету масової комунікації Нью-Йоркського університету і президент дослідницької фірми «Маклюєн, Голдхабер, Вільямі», заснованої М. Маклюєном, відомим теоретиком масової комунікації. За Маклюєном, телебачення більше діє на емоції, ніж на розум. Відповідно до цієї концепції Голдхабер вважає, що успіх телевізійних передач набагато менше пов'язаний з інформаційним змістом передачі, ніж з «харизмою» тієї особистості, що передає ці новини [, С. 63]. Під «харизмою» розуміється «особистий магнетизм», лідерство, що виникає від особистості. На основі багаторічних досліджень фірми виділені 3 типи «харизматичної особистості»:

1) герой — ідеалізована особистість: сміливий, агресивний, говорить, що «ми хочемо», виглядає, як «ми хочемо»;

2) антигерой — «проста людина», «один з нас». Виглядає, як «ми всі», говорить те, «що й ми». З ним почуваємо себе «безпечно»;

3) містична особистість — чужій нам, незвичайний, непередбачений. Відповідно виділяються характеристики цих типів по 5 шкалах («елементи харизми»): 1) зовнішність, 2) чоловіча чи жіноча привабливість, 3) «очікуваність» висловлень, 4) дії, 5) професійна майстерність: самоподача, комунікативний стиль. Кожна з цих шкал містить по десять балів. Гарним показником вважається 35 балів по всіх шкалах.

На думку Голдхабера, для передачі новин потрібний «антигерой», тобто один з нас, що довірчо розмовляє з аудиторією. Приклад: відомий американський телевізійний ведучий Кронкайт. Такий ведучий найбільше підходить для денних і вечірніх передач. Для пізніх, нічних передач більше підходить «містична особистість».

Не приймаючи дану модель як «істину в останній інстанції» слід все ж таки відзначити певну обґрунтованість акцентування уваги на емоційному аспекті сприйняття телевізійних образів коли мова йде про жіночу аудиторію. Дані емпіричного дослідження сприйняття телевізійних образів жінками приводить, зокрема, І. В. Грошев []. Відповідно до отриманих ним результатів при сприйнятті телевізійного образа комунікатора найбільшу увагу жінки звертають на: 1) антропометричні параметри; 2) міміку і жестикуляцію; 3) загальну динамічність поведінкових реакцій. Причому було помічено, що найбільш сприятливе враження справляють образи відповідні традиційним стандартам маскулинності і фемінності (чоловіки – мужні, емоційно стримані, жінки – красиві, емоційні, добрі). Ці укорінені гендерні стереотипи сприйняття варто враховувати при доборі телеведучих і, у більш широкому плані, – при розробці