Що заважає сприйняттю жінки-керівника? Більше всього в її образі непокоїть сам факт розподілу владних ролей. Ситуація оцінюється як протиприродна. Крім того, виявляється стереотип "жіночих професій" (винесених на макрорівень традиційних занять жінки в родині). Професія "керівника" до їхнього числа не належить. Очевидні й існуючі обмеження з боку чоловічого співтовариства. У свою чергу, усе це створює бар'єри у свідомості деяких жінок, які не дають можливості розширювати границі гендерних просторів. Це виявляється в непевності у своїх силах, низькому рівні домагань у професійній сфері [, 38].

З погляду професійних інтересів практичних психологів, що займаються питаннями психологічного забезпечення індивідуального образа (іміджу) значний інтерес представляє питання про візуальний образ кар’єрно успішної жінки. Це питання піднімається як на сторінках видань по популярній психології так і в академічних працях. На основі проведених фахівцями-психологами експериментальних досліджень можна зробити певні висновки по цій проблематиці.

Так, психосемантичне навантаження колірного рішення одягу ділової жінки вивчалося, зокрема, О. В. Кузнєцовою []. У ході дослідження було опитано 82 студента технічного вузу (19-22 років) і 383 працівника комерційних структур (25-42 років). Стимульний матеріал являв собою зображення жіночої фігури в сукні одного фасону, але різних кольорів. Респондентам пропонувалося визначити, який з кольорів найбільше відповідає образу жінки з високим кар'єрним статусом. З'ясувалося, що найбільше відповідають образу ділової жінки темно-зелений і темно-синій кольори, що характеризуються респондентами як помірковано сильні, активні, незалежні і рішучі, прийнятним також вважається чорний костюм, у цьому випадку діловій жінці приписуються аналогічні характеристики, що однак виявляються більш інтенсивно.

Психосемантичне навантаження жіночих зачісок досліджувалося З. І. Гримановою і О. В. Левченко []. Респондентам пропонувалися зображення жіночих портретів з різними зачісками і список характеристик ділового й особистого напрямку (“ділова”; “уміє домагатися своїх цілей”; “лагідна”; “добра” та ін.). Респондентам потрібно було оцінити (для кожного зображення окремо) наскільки кожна з запропонованих якостей характерна для даної людини (чотири градації: “характерно”; “скоріше характерно, ніж ні”; “скоріше не характерно”; “не характерно”). З'ясувалося, що найбільші оцінки по якостях ділового напрямку одержали портрети жінок з класичними строгими зачісками. Саме вони найбільш часто характеризувалися як ділові, витримані, цілеспрямовані. У той же час ці зображення рідко сприймалися як добрі, щасливі, лагідні, тобто рідко відзначалися позитивними характеристиками особистого напрямку.

Досить цікавою, але недостатньо вивченої є проблематика уявлення про зовнішність ділової жінки з позиції інтегрального показника її привабливості / непривабливості. Складність у даному випадку виявляється насамперед в обмежених можливостях формалізації таких загальних понять як “краса”, “приємна зовнішність”, “симпатичне обличчя” і т. п. Визначені висновки щодо цієї сторони імпліцитних уявлень про жінку з високим кар'єрним статусом можна зробити на підставі вже згадуваного дослідження “Гендерні стратегії зайнятості в Россі” []. Аналіз інтерв'ю респондентів показує, що уявлення про зовнішність ділової жінки значною мірою обумовлені тими особистими характеристиками, які респонденти схильні пов'язувати з цим образом. Так, характеристика “ділова” стосовно жінки поєднується з характеристиками “сильна” і “жорстка”, що у свою чергу на рівні побутової психології веде до висновку про невдачі такої жінки в особистому житті (чоловіки її не сприймають а може і побоюються) і до розповсюдженого (хоча і логічно необґрунтованому) висновку про не дуже привабливу зовнішність (красива жінка не буде на перше місце ставити кар'єру). З іншого боку націленість жінки з високим кар'єрним статусом на ділове спілкування а також її матеріальна забезпеченість пов'язуються з бажанням і можливостями ретельно доглядати за своєю зовнішністю. У такий спосіб формується образ жінки, не дуже красивої від природи, що, проте, стежить за собою і піклується про власну зовнішність.

Необхідно ще раз підкреслити, що в даному випадку мова йде не про якості реальних жінок з високим кар'єрним статусом, а про представлення таких якостей у масовій свідомості, що слугує не оцінці конкретних особистостей, а визначенню побутових психологічних уявлень про самореалізацію сучасної жінки у висококваліфікованій і високостатусній професійної діяльності.

Емпіричне дослідження гендерних уявлень
про жіночу самореалізацію

Обґрунтування методики дослідження

Дослідження уявлень про жіночу самореалізацію в наш час набуває особливого значення. Логіка розвитку сучасного суспільства висуває вимоги перегляду традиційної моделі співвідношення гендерних ролей. Жінки усе більш залучаються в сферу висококваліфікованої професійної діяльності, усе частіше домагаються високого кар'єрного статусу, тобто у визначеній мері відходять від традиційних стереотипів фемінності. У той же час на рівні масової свідомості такі зміни не завжди можуть бути сприйняті адекватно. Це пояснюється великою кількістю причин, як, власне, психологічних так і соціальних.

Взагалі можна з визначеним ступенем умовності виділити два підходи до самореалізації сучасної жінки: патріархальний та егалітарний (природно що на практиці існують і різноманітні проміжні варіанти). Перший підхід визначається абсолютною перевагою традиційних уявлень про розподіл гендерних ролей, що існують у границях об'єктивно маскулінної системи цінностей. Відповідно до патріархальних уявлень жіноча самореалізація можлива (і соціально бажана) у родині, при цьому роль улюбленої жінки, матері, берегині домашнього вогнища сама по собі забезпечує жінці високий соціальний статус. У