Як уже було сказано вище, безпосереднє вивчення уявлень про жіночу самореалізацію може бути здійснено виходячи з позицій теорії соціальних уявлень С. Московичі. У контексті цієї теорії можна виділити соціальне уявлення про самореалізовану жінку (на практиці таке уявлення часте набуває форми гендерного стереотипу), що у даному випадку доцільно звести до уявлення про жінку з високим кар'єрним статусом. Експериментальними психологічними дослідженнями були виявлені визначені узагальнені риси жінки з високим кар'єрним статусом (див. ). Звідси можна зробити висновок, що сприйняття образа, який відповідає імпліцитним уявленням про жінку з високим кар'єрним статусом дозволить визначити ставлення респондентів не до конкретної особистості, а до кар’єрно успішних жінок у цілому. Об'єднання ж стимульного матеріалу такого роду з тестовими методиками визначення самоактуалізації і ригідності дозволить установити визначені закономірності, значимі як для теорії, так і для практики психологічних досліджень. Методика і процедура дослідження докладно описана в пункті .

Методика і процедура дослідження

У ході емпіричного дослідження використовувалися три методики, опис яких представлене нижче.

Тест САМОАЛ. САМОАЛ являє собою опитувальник зі 100 питань, по якому особистість характеризується за 11-ми шкалами (кожне питання належить одній шкалі). Слід зазначити, що процедура тестування по всіх ста питаннях є досить громіздкою (особливо якщо передбачається використовувати САМОАЛ разом з іншими методиками). У той же час у контексті даного дослідження цілком достатнім є тестування по трьох шкалах, що безпосередньо пов'язані із самореалізацією особистості. Нижче викладений опис цих шкал, безпосередньо ж опитувальник представлений у додатку , результати дослідження окремо по кожному респонденту вміщені в додатку .

Погляд на природу людини може бути позитивним (висока оцінка) чи негативним (низька). Ця шкала описує віру в людей, у могутність людських можливостей. Високий показник може бути інтерпретований як міцна основа для щирих і гармонійних міжособистісних відносин, природна симпатія і довіра до людей, чесність, неупередженість, доброзичливість.

Креативність чи прагнення до творчості – неодмінний атрибут самоактуалізації, що ще можна назвати творчим відношенням до життя. Креативность може розумітися як схильність до висування нових ідей, їхньої конструктивної обробки. Оцінка по цій шкалі також може інтерпретуватися як показник толерантного ставлення до креативності інших людей і в більш широкому змісті – до їхньої самоактуалізації.

Автономність на думку більшості гуманістичних психологів є головним критерієм психічного здоров'я особистості, її цілісності і повноти. Це поняття тяжіє до таких понять як життєвість (aliveness) і самопідтримка (self-support) у Ф. Перлза, внутрішня спрямованість (inner-directed) у Д. Рисмена, зрілість (ripeness) у К. Роджерса. Самореалізована особистість автономна, незалежна і вільна, однак це не означає відчуження і самітності. У термінах Е. Фромма автономність – це позитивна “свобода для” на відміну від негативної “свободи від”. Автономність можна також розуміти як незалежність від існуючих у масовій свідомості шаблонів і стереотипізованих уявлень.

Процедура тестування передбачає заповнення респондентом опитувальника (обведення відповіді “а” чи “б”). Кожна відповідь, що збігається з ключем кодується в один бал. Шкала “Погляд на природу людини” містить 10 пунктів (інші дві – 15). Для одержання результатів, придатних для зіставлення, сирі бали переводяться у відсотки: максимум по кожній шкалі береться як 100 %, а число набраних балів складає х %.

Методика визначення ригідності. Методика являє собою опитувальник, що включає сорок тверджень. Респондент може вибрати один із двох варіантів відповіді (“так” чи “ні”). Кожна відповідь, що збігається з ключем кодується в один бал. Бали переводяться в шкальні оцінки: від 0 до 13 – 1 (мобільний); від 14 до 27 – 2 (поєднує риси ригідності і мобільності); від 28 до 40 – 3 (ригідний). Опитувальник для визначення ригідності представлений у додатку , результати дослідження окремо по кожному респонденту – у додатку .

Модифікація тесту 20-ти висловлень. Тест 20-ти висловлень був запропонований американським соціальним психологом М. Кунем. Суть тесту полягає в тому, що опитуваному пропонується швидко дати письмово 20 (чи менше) різних відповідей на питання “Хто я такий?” (What am I?). Іншими авторами ця методика була модернізована і пристосована до визначення уявлень індивіда не про себе, а про іншу людину. Зокрема, вона була використана в дослідженні, присвяченому сприйняттю телевізійних комунікаторів []. У даному випадку опитуваним пропонувалося дати якнайбільше відповідей, які б охарактеризували жінку з високим кар'єрним статусом. При цьому передбачалося, що висловлення про жінку з високим кар'єрним статусом “узагалі”, безвідносно до конкретного образу – важка задача для опитуваних, пропонувати ж досліджуваним спочатку сформулювати своє уявлення про самореалізовану жінку – некоректно з методологічної точки зору: у цьому випадку дослідник фактично перекладає на респондента свою задачу, змушуючи його спочатку уявити визначений образ, а вже потім висловити до нього своє ставлення. З іншого боку це в принципі необов'язково: якщо існують визначені усталені імпліцитні уявлення про жінку з високим кар'єрним статусом і зокрема про її зовнішність (див. ), то цілком можливо підібрати образ, що буде відповідати цим уявленням. У даному